А листя падають...

Якшо справжній ви рицар і якщо ви - піїт. 30.10.2006 р. РОЗГУЛЯЛАСЯ ЗИМА Розгулялася зима над бульварами Там, де ми колись гуляли днями парами, Розгулялась, ще й голосить, ще й залякує, Ніби хтось її боїться - задаваку ту. Розгулялася зима над гаями Там, де ми колись гуляли вечорами, Там, де зорі нас стрічали опівночі, І де ми один одному зазирали в очі. А як гілочка десь трісне під ногами, То, здавалось, мов крадеться хтось за нами. І хоч ми усього лише цілувались, Та чомусь, немов злодії озирались. 9.12.1968 р. ГІЛЬЙОТИНА Дружина це, як гільйотина, Це, як над вами вічно меч, Ось тільки гляньте ви на іншу - Як налетить вона, як - смерч. І хоч втікай тоді в Монако, Дістане вас і там однако. ЧУЖА ДРУЖИНА Чужа дружина, як картинка: Які стегенця, очі, спинка, Пухнаста, ніби в лісі рись, А от, візьми, та одружись... 30.10.2006 р. СПРАВЖНІЙ ЦВІТ Те що цвіте - то ще не плід, Якщо зів'яв на ньому цвіт, Бо справжній він тоді той цвіт, Якщо на ньому виріс плід. 9.6.2006 р. ПРЕЗИДЕНТУ Оклад бандитам ти підняв, Та кожен більш краде, як крав. 4.10.2006 р. ШУКАЮ ДРУЖИНУ Яку треба брати в дружини, чарівну, Буйної вдачі, чи жінку спокійну? І хтось відповів, хочеш бути щасливим - То, звісно, бери ти в дружини красиву. А другий почув, покрутив головою: -Напевно ти, брате, не знався з бідою? Як хочеш втопити життя у біді - То, звісно, бери ти красуню тоді. Бо мати красуню - скажу я між нами - Це вічна війна із чоловіками. А третій сказав: -Ти надійну бери! З надійною вийдеш і зійдеш з гори. Четвертий наказував брати спокійну - То матимеш силу, мовляв, чародійну. А я непослухавсь, женивсь на гарячій, Отож день сміюсь а чотири дні плачу. Проте, як не знатимеш, брате, біду, То звідки ти знатимеш щастю ціну? І поки з нас кожний цей шлях не пройде, То справжньої істини він не збагне. Мораль тут, як бачите, надто проста: В коханні найкраща порада - пуста, Недарма ж говорять: любов - вона зла, Якщо припече, то полюбиш й козла. 10.4.1978 р. ДИВО Що воно за диво, Що воно за чудо? Відійти не можу, Як побачу Люду. А як пройде Женя І на мене гляне- То мене мов краном І ще більше тягне. Й сам себе на слові В ту ж ловлю хвилину, Хто вклав стільки зваби В ту і в ту дівчину? 5.11.2004 р. ЦІЛУЙ МЕНЕ! В душі, як в морі - хвилі й хвилі Моїх бажань пливуть й пливуть. Сиджу і згадую Оливи, Які із пам'яті не йдуть. Я не питав чи ти кохала, Коли до мене ти прийшла, Можливо ти й сама не знала, Що почалась в душі весна. Й сьогодні теж я не питаю, Інакше б знаю!- не прийшла, Тому тебе і не питаю, З ким зустрічалась й де була? Я знаю, важко зупинитись, Коли тебе ще всі хотять, І твої губки солоденькі, Немов вогонь палахкотять. Але, якщо прийшла до мене? - Цілуй мене й лови ту мить, Яка обох звела для того, Щоб нам кохатись і любить. В душі приливи і відливи І всі вони від тебе йдуть, О, як я ждав хвилини цеї - Аби себе в тобі відчуть. 2.4.1978 р. ДВА ПОЛЮСИ Життя завжди з двох полюсів, В яких заряди протилежні, Тому сьогодні йдуть дощі, А завтра дні, як сни небесні. І вам запалять душу так, Що вже її й не погасити, І вже й хотів би десь піти - Так без кохання не прожити. Й як би ти не відбивався А рід твій тільки б прибавлявся. 28.11.2004 р. ПЕРША ВЕСНА Я не міг тоді й думать про прозу Як по полю гуляла весна, Як шуміли замрієні лози І сміялася в плавнях Десна. Як ти бігала боса по лузі Серед квітів й незайманих трав, Що як зорі мені посміхалися, Що і сам, що робити? - не знав. Як ти бігала боса по полю, Й мов дівчисько раділа весні, І, сховавшись в кущах за тополю,- Одягла свої плавки смішні.