А листя падають...

9.6.1983 р. ТРАВА ШОВКОВА Біля хати, де трава шовкова, Там, де мальви села стережуть, Місяць, задивившись на діброви, Вирішив над річкою здрімнуть. А як в полі почало світати Він у небі зорі позбирав, І, немов гірляндами на свято - Всі гілки в гаю поприкрашав. 21.12.1997 р. ЛІТО Я кожен раз, як прийде літо, Біжу послухать шум дібров, Немає кращого нічого: Як в світі - сонце, ліс, любов. Бо хай хоч що було б у світі - /Хоч ти крутись, хоч ти божись!/, Але без ніжного кохання - Нікому з нас не обійтись. 21.11.1997 р. ГРУДЕНЬ Ось і грудень вже примчався В ліс на білому коні. І, до мене привітавшись, Закружляв у табуні. Я дивлюсь як він пустує, Сипле листям із беріз, Що аж боляче дивитись І не можна, щоб без сліз. Бо не завтра-післязавтра І до мене він прийде, Схопить душу за горлянку І на бойню поведе. 6.10. 2004 р. БІЛИЙ СНІГ І знову сніг, і знову білий, І знову білий-білий день, Засипав в лісі нашу вілу І всівсь в садку на Ірин пень. 14.12.1997 р. НАБЛИЖАЄТЬСЯ ВЕСНА В вікно постукала синичка, Немов гукнула: Гриць, проснись! Сніжок відкидай від кринички, І на лісочок подивись. Поглянь, як тетери токують, А за вікном, немов старці - Неначе діти галасують Весь день нахальні горобці. Й хоч сніг ще пада над полями І огризається зима, Але весна іде гаями - Весела, збуджена, як я. І хоч сніги на осокорі Веселим зайчиком горять, Але сороки вже готові - Щось важливіше розказать. 22.2.1984 р. НАД СТАВКОМ Останній раз над цим ставком Я п'ю ранкову прохолоду, І наблюдаю, як карась В нім каламутить чисту воду. Як гладять білими крильми Веселі чайки сонце днями, І як кидаються вони Весь день у став за карасями. 10.9.1992 р. ЗА ГОЛУБОЮ ДАЛИНОЮ За голубою далиною - Нові планети і світи, О, якби я хотів з тобою Туди поніжитись піти. Зайти до зір, що шепчуть з полем, До Сонця в гості завітать, І від землян - небесним людям Наше вітання передать. І заодно на колісниці Промчатись з Зевсом по хмарках, І передати паляниці Усім без винятку Богам. Посидіть там в небесній ложі, І поклонитися зіркам, За те, що ті, як прийде вечір - Всім посилають нам сангам*.' 28.10.1968 р. НІЧЧЮ В СТЕПУ Степ гомонить. А цеї миті Дрімають зорі вдалені, І щось із вечора до ранку Вони нашіптують мені. А Місяць в білому костюмі Гуляє гордо в небесах, І, ніби яхта в синім морі - На всіх несеться парусах. І де бере він стільки сили, І де бере він стільки чар, Що кожну нічку мчить щосили, Щоб кинуть в душу всім нам жар? 21.10.1961 р. *Сангам - любов ЙДЕ ВЕСНА Кажуть, люди, що у Київ Мчить весна із Коломиї. Над лісами, селами, З квітами веселими. Йде і озирається, Мов вона ховається. А як брови морщить - З хмар злітає дощик. Й там, де хмарка та пройде, Все на дріжджах, мов росте. ПРОЛІСОК Виліз пролісок із снігу Й показав Морозу фігу. Котики, що зиму спали Теж з кущів повизирали І радіють ніби діти Що наступить скоро літо. 3.3.1961 р. НАЙБІЛЬША НАГОРОДА Пахнуть липи в нашому садку І горять ранковою росою, Знаю я, що скрізь тебе знайду, Навіть, щоб сховалась за горою. Буду заглядати в ніч очей, Ловлячи думок твоїх утому, Тільки б стати вічним, як Кощей, Ніжності хильнувши замість рому. З вуст твоїх, неначе з джерельця Буду пити вічну насолоду, І ту мить хапати без кінця,- Як найбільшу в світі нагороду. 30.6.1971 р. ФОТО Лежить на столі в мене фото, Дивлюсь я на нього - вона Ота, що завжди, ніби пісня, Ота, що завжди, як весна. Дивлюсь я на нього і з сумом Пригадую вічно той час,