Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Ти не можеш ненадовго перестати мучитися і ще разок мене задовольнити? — поцікавилася вона.
Джеремі Макміллан — це зовсім інша історія. В еротичному плані він Лісбет Саландер нітрохи не цікавив. Він був негідником, хоча зовні, як не дивно, схожий на Дітера. У свої сорок вісім років він мав приємну зовнішність, хоча і був трохи розповнілий, сивіюче русяве кучеряве волосся зачісував назад і носив тонкі окуляри в позолоченій оправі.
Колись він був бізнес-юристом з першокласною освітою і працював інвестиційним менеджером у Лондоні. Перед ним відкривалися прекрасні перспективи — він був співвласником адвокатської контори, що обслуговувала великі підприємства і япі, що недавно збили собі капітал і тепер займалися купівлею нерухомості та плануванням податків. Він провів веселі 80-ті, спілкуючись із знаменитостями-нуворишами, багато пиячив і бавився кокаїном у компанії людей, з якими зовсім не мріяв прокидатися разом наступного ранку. Під суд він жодного разу не потрапив, але втратив дружину і двох дітей і був звільнений з роботи після того, як запоров справи і ввалився п’яним як чіп на переговори про мирову угоду.
Протверезівши, він не довго думаючи ганебно утік з Лондона. Чому його понесло саме до Гібралтару, він не знав і сам, але в 1991 році разом з одним місцевим юристом відкрив у глухому містечку скромну контору, яка офіційно займалася описуванням куди менш гламурного майна і складанням заповітів. Дещо менш офіційно фірма «Макміллан і Маркс» займалася створенням офшорних компаній і виконувала роль підставної особи для різних сумнівних типів з Європи. Справи їхні йшли абияк доти, доки Лісбет Саландер не вибрала Джеремі Макміллана на роль керівника двомастами шістдесятьма мільйонами доларів, які вона викрала з імперії Ханса Еріка Веннерстрьома, що почала розвалюватися.
Макміллан, безперечно, був негідником. Але вона розглядала його як свого власного негідника, і він сам дивувався з того, що виявляв щодо неї бездоганну порядність. Спершу вона найняла його для простого завдання: за скромну винагороду він створив для неї кілька офшорних компаній, де вона розмістила мільйон доларів. Вона зв’язалася з ним по телефону і довгий час залишалася для нього лише голосом здалеку. Звідки взялися гроші, він не запитував. Просто зробив те, про що вона просила, і дебетував їй п’ять відсотків від суми. Незабаром вона переказала йому більшу суму для створення фірми «Уосп ентерпрайзис», яка купила квартиру в Стокгольмі. Тобто контакт із Лісбет Саландер ставав прибутковим, хоча для нього це й були маленькі гроші.
Через два місяці вона раптом з’явилася в Гібралтарі. Зателефонувала йому і запросила на приватну вечерю у неї в номері в готелі «Рок», що був якщо не найбільшим, то найзнаменитішим готелем на Скалі. Він гаразд і не знав, чого чекав, але ніяк не думав, що його клієнтка виявиться лялькового вигляду дівчиною, років п’ятнадцяти на вигляд. Він вирішив, що з нього дивним чином пожартували.
Проте він швидко змінив свою думку. Дивна дівчина спокійнісінько розмовляла з ним, жодного разу не усміхнувшись, без натяку на яке-небудь особисте ставлення. Протягом кількох хвилин вона цілком розвіяла образ респектабельного фахівця і світської людини, який він так старанно собі створював. Макміллан сидів як паралізований.
— Чого ти хочеш? — запитав він.
— Я поцупила велику суму грошей, — цілком серйозно заявила вона. — Мені потрібний негідник, який зміг би ними управляти.
Він задумався, чи при своєму вона розумі, але ввічливо став підігравати. Вона здавалася потенційною жертвою, яку можна було швидко обкрутити круг пальця і дещо привласнити собі. Потім його немов блискавкою уразило, коли вона розповіла, у кого викрала гроші, яким чином і про яку суму йдеться. Справа Веннерстрьома була найгарячішою темою розмов серед фінансистів усього світу.
— Ясно.
У нього в голові проносилися можливості.
— Ти талановитий бізнес-юрист і інвестиційний менеджер. Якби ти був ідіотом, тобі ніколи б не довірили тих завдань, які ти отримував у вісімдесятих роках. Правда, ти повівся як ідіот і тебе звільнили.