Повітряний замок, що вибухнув

— Гадаю, ти маєш рацію.

Спершись рукою на стійку, вона вигребла з нагрудної кишені купюри і попрямувала до виходу, хитаючись на ходу. Харрі м’яко притримав її за плече:

— Почекай хвилинку. Може, тобі краще піти до вбиральні, виблювати зайве і ще трохи посидіти в барі. Мені не хочеться відпускати тебе в такому стані.

Вона не стала протестувати, коли він повів її до вбиральні, і за його порадою слухняно сунула два пальці в рот. Коли вона знову з’явилася в барі, Харрі налив їй велику склянку содової. Вона спорожнила її і гикнула. Харрі налив їй ще склянку.

— Завтра тобі доведеться тяжко, — сказав він.

Вона кивнула.

— Це не моє діло, але на твоєму місці я б кілька днів утримався від спиртного.

Вона знову кивнула. Потім пішла назад до вбиральні, де її знову знудило.

Десь за годину її погляд прояснився так, що Харрі зважився її відпустити. Вона покинула бар непевною ходою, дійшла до аеродрому і побрела берегом, уздовж човнової станції. Бродила Лісбет приблизно до пів на дев’яту, поки земля нарешті перестала коливатися у неї під ногами. Лише після цього вона повернулася в готель, у себе в номері почистила зуби, сполоснула обличчя і перевдягнулася, а потім спустилася в бар готелю і замовила філіжанку чорної кави та пляшку мінеральної води.

Мовчки сидячи біля колони і не привертаючи до себе уваги, Лісбет вивчала відвідувачів бару, наприклад парочку років тридцяти, що тихо і захоплено щось обговорювали. Жінка була в світлій літній сукні. Чоловік під столом тримав її за руку. Через два столики від них сиділа темношкіра сім’я: він — із сивіючими скронями, вона — в красивому строкатому платті, що вабило зір золотистими, чорними і червоними барвами. У них було двоє дітей молодшого шкільного віку. Лісбет помітила групу бізнесменів у білих сорочках і темних краватках, які цмулили пиво, повісивши піджаки на спинки стільців. Ось компанія пенсіонерів — напевно американських туристів: чоловіки в бейсболках, тенісках і вільних брюках, жінки у фірмових джинсах, червоних топах і з сонцезахисними окулярами на шнурках. Потім Лісбет звернула увагу на чоловіка в світлому льняному піджаку, сірій сорочці і темній краватці, який зайшов з вулиці, взяв у рецепції ключі, а потім попрямував до бару і замовив пиво. Вона сиділа за три метри від нього і пильно його роздивлялася, коли він вийняв мобільний телефон і заговорив німецькою.