Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Мені не потрібна жодна компенсація. Я хочу, щоб мені дали спокій.
— Я розумію. Але твоє бажання не має великої ваги. Цей процес піде незалежно від тебе. Я запропонувала б тобі найняти адвоката, який зможе представляти твої інтереси.
— А ти не хочеш бути моїм адвокатом і далі?
Анніка потерла очі. Після такого важкого дня вона почувала себе геть спустошеною. Їй хотілося поїхати додому, прийняти душ і підставити чоловікові спину для масажу.
— Не знаю. Ти мені не довіряєш. А я не довіряю тобі. У мене немає жодного бажання втягуватися у тривалий процес, де мої пропозиції або спроби що-небудь обговорити наштовхуватимуться на глухе мовчання.
Лісбет довго сиділа мовчки.
— Я… я погано вмію підтримувати стосунки. Але насправді я тобі довіряю.
Це прозвучало як вибачення.
— Можливо. Твоє невміння підтримувати людські стосунки — не моя проблема, але вона стане моєю, якщо мені доведеться представляти твої інтереси.
Мовчання.
— Ти хочеш, щоб я і далі була твоїм адвокатом?
Лісбет кивнула. Анніка зітхнула.
— Я живу на Фіскарґатан, дев’ять. Над площею Мусебакке. Ти можеш мене туди відвезти?
Анніка ще раз поглянула на свою підзахисну, але врешті-решт завела машину і дозволила Лісбет показувати їй дорогу. Вони зупинилися неподалік від потрібного будинку.
— Гаразд, — сказала Анніка. — Давай спробуємо. Ось мої умови. Я представлятиму твої інтереси. Мені треба, щоб ти не ухилялася від зустрічей, коли ти мені знадобишся. Якщо мені потрібно буде знати твою думку з приводу того, як мені діяти, я хочу отримувати чіткі відповіді. Якщо я зателефоную і скажу, що ти повинна зустрітися з поліцейським чи прокурором або зробити щось інше, що стосується розслідування злочинів, значить, я оцінила ситуацію і прийшла до висновку, що це необхідно. В такому разі я вимагаю, щоб ти з’являлася в обумовленому місці, в потрібний час, без будь-яких відмовок. Ти зможеш з цим жити?
— Гаразд.
— І якщо лишень ти почнеш викидати фокуси, я припиняю бути твоїм адвокатом. Тобі це зрозуміло?
Лісбет кивнула.
— Ще одне. Я не бажаю брати участь у якій-небудь драмі між тобою і моїм братом. Якщо у вас з ним є якісь проблеми, тобі доведеться з ними розібратися. Але він тобі в будь-якому разі не ворог.
— Я знаю. Я розберуся. Але мені потрібен час.
— Що ти збираєшся робити?
— Не знаю. Ти зможеш зв’язуватися зі мною електронною поштою. Я обіцяю відповідати при першій нагоді, але не виключено, що я перевірятиму пошту не щодня…
— Від того, що ти обзавелася адвокатом, ти не стаєш кріпачкою. Цього поки що цілком досить. А тепер вилізай з машини. Я страшенно втомилася і хочу поїхати додому і лягти спати.
Лісбет відчинила дверці машини і вибралася на хідник. Зачиняючи дверці, вона зупинилася. Вона, схоже, намагалася ще щось висловити, але не знаходила слів. Анніці на якусь мить здалося, що вона виглядає мало не беззахисною.
— Все нормально, — сказала Анніка. — Йди додому і лягай спати. І не вплутайся в що-небудь найближчим часом.
Лісбет Саландер стояла на хіднику і дивилася вслід Анніці Джанніні, аж поки задні ліхтарі її машини зникли за рогом.
— Спасибі, — нарешті сказала вона.
Розділ 29
У холі вона побачила на комоді свій кишеньковий комп’ютер «Палм Тангстен ТЗ». Там же лежали ключі від її машини і сумка, яку вона загубила, коли Маґґе Лундін накинувся на неї біля парадного на Лундаґатан, а ще розкрита і не розкрита пошта, взята з поштової скриньки на Хурнсґатан.
Мікаель Блумквіст.
Лісбет повільно обійшла умебльовану частину квартири, скрізь натрапляючи на сліди його присутності. Він спав у її ліжку і працював за її письмовим столом. Він користувався її принтером, а в кошику для паперів вона знайшла чернетки текстів про «Секцію», викинуті записи і різні карлючки.
Він купив і залишив у холодильнику літр молока, хліб, сир, ікру і десять упаковок піци.
На кухонному столі вона помітила маленький білий конверт зі своїм ім’ям. Усередині лежала коротенька записка від нього — номер його мобільного телефону. І все.
Лісбет Саландер раптом зрозуміла, що тепер усе в її руках. Він закінчив роботу, повернув їй ключі від квартири і шукати з нею зустрічі не мав наміру. Якщо їй що-небудь знадобиться, вона може зателефонувати. Клятий упертюх.