Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Друге зібрання новоствореного Союзу відбулося «в помешканні Українського клубу, в затишній кімнатці “Просвіти”». Саме там і було схвалено його Статут, головними тезами якого були: «самостійність, демократія і т. д.». До Президії обрали Ніковського, Швеця (Селянська Спілка), Шаповала, Макаренка (УПСС), Дмитра Левицького (галицько-буковинська рада) «та ще когось»[309].
Діяльність УНС, що поставив собі за мету повалення «пронімецького», «проросійського» «буржуазного» режиму Скоропадського почалася досить оригінально.
«Спеціяльно», щоб «легалізувати себе, але не датись до знищення», Рада УНС вислала делегацію до німецького посла барона Мумма, аби заявити про непричетність до вбивства головнокомандувача німецьких військ в Україні генерала-фельдмаршала Ейхгорна. Прийняв делегацію генеральний консул Фріц Август Ер іх фон Тіль (1881—1962 рр.).
«Пан фон Тіль був людиною передовою, — вважав М. Шаповал, — не вільною від вольтер’янства. По його очах було видно, що він дивиться на нас, як на африканських негрів, типовий колоніяльно-буржуазно-вільгельмівський барбос! Ми товкли йому, що в Національний Союз входять всі українські партії, що це — політичний центр українства, а він нам — що гетьман хороший чоловік, щирий українець, все налагодиться і треба всіма силами підтримувати уряд. Мені було гидко, і я в душі рішив ніколи не говорити з окупантами. Про розмову з фон Тілем було дано звістку до газет. Титус (так у тексті. — Д. Я.) Національного Союзу пішов в словесний оборот»[310].
Ми вже ніколи не дізнаємося, як довго Шаповал переживав відчуття отієї огиди. Але причина такої його та Винниченка політичної поведінки більш-менш відома. Стахів адекватно пояснив її тим, що УПСФ, УХДП та більшість УСДРП «не думали, що німці залишать Україну і не буде кому ефективно її боронити перед інвазією. Виходу німців з України і після революції, — писав Стахів, — не дуже-то сподівалися навіть організатори повстання, але рахувалися з можливістю, що німецькі війська будуть триматися міцно і довго в Україні і навіть будуть мститися на українськім народі. Вони також переоцінювали силу білих московських генералів»[311].
Один безпосередній позитивний для УНСоюзу наслідок від згаданої зустрічі з німцями все ж таки був. Його керівники діяли без будь-яких перешкод з боку гетьманської влади, скинути яку вони мали на меті. Приймали в своїй штаб-квартирі численні делегації з місць. Висвітлювати діяльність Союзу в газетах тощо.
УНС шукає підтримки у переможців Першої світової
Шаповал згадував: організатори повстання проти гетьмана, «уповноважили» гетьманського консула у Галаці, капітана колишньої російської армії, згодом — полковника армії УНР Спиридона Белецького (1881—? рр.)[312] запропонувати Антанті конфіденційно від імені УНСоюзу умови співпраці.
Умови такі:
— визнання Антантою повної незалежності України в етнографічних межах «з відібранням від Австрії Галичини, Буковини і Закарпатської Руси»;
— встановлення торговельних взаємин;
— сприяння організації повстання проти німців;
— «усунення германофільського уряду гетьмана»;
— визнання країнами Антанти майбутнього українського уряду;
— надання ними «потрібної допомоги» організаторам повстання;
— дозволу останнім, на випадок поразки, відступити на територію Румунії.
Представник Антанти, у свою чергу, висунув контпропозиції:
— повстання повинно розпочатися до вступу флоту союзників у Чорне море;
— «Антанта стоїть за самовизначення всіх народів, за відбудування Росії, нічого не має проти принципу української державности»;
— Антанта «жадає організації української армії»;
— а доки остання не організована, «охорону кордонів України від анархії доручити Добровольчій армії»;
— брак офіцерського корпусу в українській армії компенсувати за рахунок офіцерів Добровольчої армії;
— «негайно подати список майбутнього (українського) уряду» (представникам Антанти. — Д. Я.),