Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Червень 1882-го — осінь 1887 р. — жив у селі з батьками. Осінь 1887 — зима 1888 р. — с. Званівка. «Спроба навчатись в місцевій школі. Самостійно навчився грамоті у званівського шевця».
Весна—осінь 1888 р. — с. Сріблянка. «Бігав до місцевої школи».
Осінь 1888 р. — с. Кремінна. Навчання в церковнопарафіяльній школі.
Весна 1889 р. — с. Сріблянка. Жив у баби Горпини. Навчався з перервами в церковнопарафіяльній школі.
Весна 1891 р. — с. Долинівка. «Перше трудове гартування».
Осінь 1891 — весна 1892 р. — «навчання у Варваропільській народній школі».
Літо 1892—1893 рр. — «поденна робота на шахті виборщиком породи».
Осінь 1892 — весна 1894 р. — «навчання в Петро-Мар’ївській народній школі».
Весна 1894 р. — «наймитування поденщиком на сільгоспроботах у місцевих заможників, на шахті та в паровозному депо».
Літо—осінь 1894 р. — с. Сріблянка. «Поденна робота на сільгоспроботах у місцевих заможників. Знайомство з “Кобзарем” Т. Шевченка».
Осінь 1894—1895 рр. — с. Голубівка. «Поденна робота сортувальником вугілля на Голубівській шахті».
Осінь 1896 р. — «конторський хлопець» на Голубівській шахті. Знайомство з сім’єю якогось Г. Кривка.
Осінь 1896 — весна 1898 р. — навчання в Комишуваській двокласній школі Міністерства народної освіти.
Літо 1897 р. — під час канікул працює за «конторського хлопця» на Голубівській шахті.
Літо 1898 р. — «помічник конторщика на Голубівській шахті».
Осінь 1898-го — літо 1900 р. — учень Новоглухівської державної лісової школи.
Літо—осінь 1900 р. — землемір і доглядач за будівельними роботами, помічник інженера-архітектора Жиловської шахти, м. Алчевськ.
Липень 1901-го — березень 1902 р. — с. Маяки. Помічник лісничого. «Перше залучення до соціалістичної ідеї. Знайомство з О. Макаренком. Перші спроби боротьби з гнобителем місцевих селян».
Квітень 1906 р. — м. Слов’яносербськ; с. Сріблянка. «Гостювання у батьків та родичів перед від’їздом до військової частини».
Квітень—липень 1907 р. — м. Слов’яносербськ; с. Сріблянка. «Перебування у батьків та родичів після повернення з Польщі. Роздуми про пошуки майбутнього життєвого шляху».
Осінь 1907 р. — м. Слов’яносербськ; с. Сріблянка. «Ознайомлення батьків та родичів з молодою дружиною Ольгою Філаретівною».
З 1908-го по 1917 р. — Микита Шаповал з дружиною короткочасно приїжджали до батьків у Слов’яносербськ та до тітки в с. Сріблянка «під час відпусток, коли вони йому випадали».
Якщо наведеної інформації не досить, подаю оцінні судження.
Микита Шаповал: оцінні судження
Дехто сам переконаний та інших запевняє у тому, що Микита Юхимович:
— «високосвідомий український громадсько-політичний діяч», «один із співавторів ІV Універсалу», «автор законів про землю і ліси в Українській Народній Республіці»:
— «протягом усього свого життя... органічно вливався в усі стадії процесу становлення Української держави, а також був одним з творців державотворчих засад, ідеологічного підґрунтя української революції та її подальшого історико-соціологічного аналізу»,
— «один з найактивніших діячів української революції, політична далекоглядність якого, на жаль, не завжди вчасно бралася до уваги провідниками новоствореної держави»,
— «спочатку підтримував автономістські домагання Центральної Ради, та після участі в роботі Демократичної наради почав виступати за унезалежнення українських законодавчих органів, а після більшовицького перевороту — за цілковите розірвання відносин з Радою Народних Комісарів і усамостійнення України»,
— «залишаючись противником будь-якого співробітництва з більшовиками, ...не підтримав ініціативи В. Винниченка щодо таємного отримання більшовицької допомоги для проведення повстання. Конфлікт з Винниченком, зрештою, і став дійснoю причиною відмови М. Шаповала ввійти до складу створеного ним дітища — Директорії»[288].
Інші формують цілісний образ національного державотворця, «велетня з Донбасу», «машиніста української революції». Судження такі:
— «Микита з братами теж мріяв стати монтером»,
— «Патріотичні почуття, навіть здобрені соціалістичними ідеями, все одно не можуть побороти юнацьких почуттів до протилежної статі. Любов до книжок, до церковного співу збагатила юнака, зробила його цікавим співрозмовником. Гарний спів і музичні від природи здібності, характерні майже для кожного українця, робили Микиту бажаним учасником молодецьких гулянь будь-якого зборища. Особливо любив народні пісні, які співав з дівчатами. В школі навчився грати на гітарі багато міщанських українських мотивів»[289].