Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Грушевський, Скоропадський, Петлюра
Грушевський, Скоропадський, Петлюра - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917—1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на тере­нах сучасної України у ті часи.
1 ... 249 250 251 252 253 254 255 256 257 ... 384
Перейти на страницу:

Покинувши збори, Шаповал ішов по вулиці з Янком, невідомим нам Шидловим «і ще кимось». Упродовж бесіди «тихої зоряної ночі» він, за власним визнанням, дійшов таких висновків:

— «взагалі такі справи треба робити, а не говорити про їх і ні з ким не радитися»,

— його опоненти — «не представники народу і не революціонери», а отже, нічого не варті,

— ми закладаємо «воєнно-революційний комітет з трьох осіб, який візьме на себе завдання провадити революційну акцію»,

— « я — головою комітету»,

— «членів мені порекомендує він, Янко, який в зв’язку з подібною організацією, але вона складається з молодих людей, і тому добре буде, коли вони дістануть фахове керівництво з мого боку як освіченого офіцера, а до того ще й соціяліста-політика».

«Додому, — констатував Шаповал, — я прийшов пізно вночі головою всеукраїнського ревкома». Впродовж наступних днів і тижнів пан голова зустрічався з тими, кого рекомендував Янко. «Разів, мабуть, ще 3 я бачився з ними, але переконався, що це були зовсім невинні в політиці люди. Хоч і с-ри, але політичні діти. Зв’язків з провінцією у них було мало. Радитися з ними не було підстав». «Так за якийсь місяць я “розпустив” фактично “ревком” (який, як бачимо, так ніколи і не був створений. — Д. Я.) і обдумував далі плани боротьби»[295]. «Отже, — підсумовував Шаповал, — мене більше цікавив “Комітет повстання”. До його було делеговано представників від “Селянської Спілки” — Пушкарь і Дяченко, від залізничників і ще хтось... Після деяких спроб наладити роботу цього “Комітету” я переконався, що праці з його не буде»[296].

Це — перша версія, представлена Шаповалом.

«Революційний комітет повстання». Версія Шаповала 2

Версія друга, представлена тим-таки Микитою Юхимовичем, причому на тій самій сторінці, трактує історичну прогулянку дещо по-іншому: «Рішило зорганізувати бойовий комітет повстання[297]. Я — представник від “бюро” Установчих Зборів, яке на всякий випадок було зорганізовано шляхом представництва від кожної губернії по одному депутатові. “Бюро” кілька разів сходилося на збори, але єднання не було, не було планів і віри»[298].

«Революційний комітет повстання». Версія Шаповала 3

На відміну від попередніх, у ній фігурують лише два персонажі — він і Винниченко. «Довгими ночами перед повстанням ми з Винниченком обговорювали політичну програму нової влади на випадок успіху і стояли на юридичній позиції, що влада (має належати. — Д. Я.) Установчим Зборам... Виписувалась і нова концепція — Трудового Конгресу. З Вінниці Директорія і представники с.-рів та с.-деків схилились до думки про Трудовий Конгрес. Але нікого не було за ЦРаду», — писав він. І додавав, що «не зручно було висувати ЦРаду ще й з політичних мотивів, оскільки ЦРада закликала німців..., не винесла протесту проти німецько-гетьманського перевороту...»[299]

Іван Луценко (1863—1919 рр.). Суспільне надбання

Весною 1918 р., читаємо далі, «соціялісти-самостійники затіяли об’єднання — Український Національно-Державний Союз, до якого увійшло чимало груп опріч с.-д. і с.-рів. Пригадую, що Олександр Макаренко, лісничий, лідер колишньої УНП, що перетворилась в самостійників-соціалістів, доволі енергічно і різко вів цей Союз, рішуче виступав проти гетьманщини». За свідченням Шаповала, Національно-Державний Союз склали чотири партії: УПСФ, УПСС, УПХД, УТП. «Провід, — згадував він, — давали головно» Олександр Макаренко, доктор Луценко;

УПСФ представляли Кушнір і Корчинський; трудовиків — О. Грушевський, Скрипник, Міхновський; хліборобів — брати Шемети[300].

Михайло Кушнір (1885—1937 рр.). Суспільне надбання
Олександр Грушевський (1877—1942 рр.). Суспільне надбання
Володимир Шемет (1873—1933 рр.). Суспільне надбання

«Одначе нам, соціялістам-революціонерам, — вказував автор споминів, — було ніяк не по шляху з цим Союзом, ми в його не вступили, і він трохи згодом розпався». Щодо УПСР та УСДРП, — писав він, «то обидві партії в Національно-Державний Союз не входили, бо його соціяльна ідеологія нам чужа і ворожа»[301].

1 ... 249 250 251 252 253 254 255 256 257 ... 384
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)