Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Характерними рисами цих «гуртків за інтересами», українських політичних партій, були: низький ступінь організованості, відсутність власне партійного апарату, незнач­ний вплив на політичних симпатиків та інших людей. Усі інші «фактично мало були поширені дисциплінованим членством поза інтелігентські гурти»[285]. Як справедливо зауважив один із дослідників, з усіх національних організацій соціал-демократичної партії в дореволюційній Росії Українська соціал-демократична робітнича партія мала чи не найменше значення. Сказати прямо — мала настільки мізерне політичне значення, що серйозні політики, як, наприклад, Ленін, ніколи не цікавилися УСДРП як політичною потугою. Передовсім тому, що вона нею не була[286].

21 травня ці «партії» оприлюднили такий собі «Меморіял», у якому заявили: «сучасний Кабінет Міністрів врятувати державу від анархії й безладдя, установити тверду владу, оперту на довір’я народу, та зміцнити самостійну Українську Державу не зможе». Автори слів тексту, які гостро ревнували свою відсутність у складі гетьманського уряду, висловили йому «недовір’я»... «Добрий державний лад, — ішлося далі, — може завести тільки національний демократичний діловий кабінет, складений в більшості з відомих українських діячів, взагалі з осіб української орієнтації, які мали б повне довір’я широких українських мас».

30 травня узгодили ще один папірець «Український Національно-Державний Союз до німецького народу» радикально антиросійського, антипольського та антиєврейського спрямування. Всю відповідальність за негаразди в Україні покладалася саме на ці національні групи[287]. Щиро кажучи, риторика УНДС — це риторика діячів, які відкрито запропонували свої послуги Скоропадському та фактично прямим текстом визначили об’єм першого, грошового та кадрового внеску за такі послуги.

Тими самими днями група інших колишніх членів УЦР та діячів УНР здійснила спробу скликати у Києві Українські Установчі Збори. Дізнатися подробиці можна як з виявлених автором цього дослідження споминів Микити Шаповала (саме цей персонаж зіграв ключову роль у націонал-соціалістичному таборі влітку—восени 1918 р.), так і класичної розвідки Матвія Стахіва, яка спирається на спомини того-таки Шаповала.