Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Це зовсім інша річ. Немає навіть натяку на технічні докази того, що адвокат Б’юрман учиняв щодо Лісбет Саландер насильницькі дії. Я маю на увазі те, що після проколювання сосків голками і такого грубого насильства її, безперечно, відвезли б «швидкою допомогою» до лікарні… Це само по собі вже підтверджує, що нічого подібного бути не могло.
Анніка Джанніні звернулася до судді Іверсена.
— Я просила на сьогодні встановити проектор для демонстрації диска через комп’ютер…
— Він на місці, — сказав Іверсен.
— Можна запнути фіранки?
Анніка Джанніні відкрила свій ноутбук і приєднала кабелі до проектора. Потім звернулася до своєї підзахисної:
— Лісбет. Ми переглянемо один запис. Ви до цього готові?
— Я з ним уже знайома, — сухо відповіла Лісбет Саландер.
— Ви даєте мені добро на його показ?
Лісбет Саландер кивнула. Вона невідривно дивилася на Петера Телебор’яна.
— Ви можете розповісти, коли зроблено запис?
— Сьомого березня дві тисячі третього року.
— Хто робив запис?
— Я. Я скористалася прихованою камерою, яка є стандартним устаткуванням «Мілтон сек’юриті».
— Хвилинку! — вигукнув прокурор Екстрьом. — Це починає нагадувати циркові трюки.
— Що ви збираєтеся нам показати? — суворим голосом запитав суддя Іверсен.
— Петер Телебор'ян стверджує, що розповідь Лісбет Саландер — фантазія. Я ж хочу продемонструвати документальне підтвердження того, що вона правдива від першого до останнього слова. Попереджаю, що запис містить кілька неприємних сцен.
— Це якийсь монтаж? — запитав Екстрьом.
— Існує чудовий спосіб це перевірити, — відповіла Анніка Джанніні, запускаючи диск.
«Ти що, навіть на годинник не навчилася дивитися?» — роздратовано сказав замість вітання адвокат Б’юрман, і камера увійшла до його квартири.
Через дев’ять хвилин, у той момент, коли в записі адвокат Нільс Б’юрман люто вдавлював затичку в анальний отвір Лісбет Саландер, суддя Іверсен ударив молотком по столу. Анніка Джанніні від самого початку виставила велику гучність, і здавлені крики Лісбет крізь скотч, яким Б’юрман заклеїв їй рота, розносилися по всій залі суду.
— Вимкніть запис, — дуже голосно і рішуче сказав суддя Іверсен.
Анніка Джанніні натиснула на «Стоп». Спалахнуло верхнє освітлення. Суддя Іверсен сидів геть червоний. Прокурор Екстрьом немов скам’янів. Петер Телебор’ян був мертвотно-блідий.
— Адвокат Джанніні, скільки часу, ви сказали, триває цей запис? — запитав суддя Іверсен.
— Дев’яносто хвилин. Сам акт насильства тривав серіями протягом п’яти-шести годин, але в останні години в моєї підзахисної збереглося лише неясне уявлення про час. — Анніка Джанніні звернулася до Телебор’яна. Зате там є сцена, коли Б’юрман вдавлює в сосок моєї підзахисної голку, а доктор Телебор’ян стверджує, що це витвір сумнівних фантазій Лісбет Саландер. Епізод відбувається на сімдесят другій хвилині, і я готова показати його просто зараз.
— Спасибі, в цьому немає необхідності, — сказав Іверсен. — Фрекен Саландер…
Він на секунду збився з думки і не знав, як йому бути далі.
— Фрекен Саландер, навіщо ви зробили цей запис?
— Б’юрман мене вже одного разу ґвалтував і вимагав продовження. Під час першого насильства мені довелося смоктати старого слизняка. Я думала, що буде повторення і я зможу обзавестися хорошим документальним підтвердженням того, що він виробляє, і що мені вдасться за допомогою шантажу змусити його триматися від мене подалі. Але я його недооцінила.
— А чому ви не заявили про жорстоке зґвалтування до поліції, якщо у вас є такий… переконливий доказ?
— Я не розмовляю з поліцейськими, — монотонним голосом відповіла Лісбет Саландер.
Раптом Хольгер Пальмґрен цілком несподівано підвівся з інвалідного крісла і заговорив чітким голосом, спираючись руками на край столу:
— Наша підзахисна не розмовляє з поліцейськими або іншими представниками влади, а з психіатрами й поготів, з принципу. Причина банальна. Починаючи з самого дитинства, вона раз у раз намагалася говорити з поліцейськими, соціальними кураторами та різними органами влади, пояснюючи, що Олександр Залаченко б’є її матір. І щоразу це оберталося для неї покаранням, оскільки державні чиновники вирішили, що Залаченко для них важливіший, ніж Саландер.
Він відкашлявся і вів далі:
— Коли ж вона нарешті зрозуміла, що її ніхто не слухає, їй залишалося лише спробувати врятувати матір, застосувавши до Залаченка силу. І тоді цей негідник, що називає себе доктором, — він показав на Телебор’яна, — склав сфальсифікований судово-психіатричний діагноз, оголосивши її божевільною, що дало йому змогу протягом трьохсот вісімдесяти діб тримати її в клініці зв’язаною. Хай йому біс!