Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Цього я не знаю, але боюся, що її поведінка…
— Пробачте, я правильно розчула? Значить, вам невідомо, чи була вона протягом підліткового періоду п’яна більше двох разів, але ви побоюєтеся, що так. Проте ви робите висновок, що Лісбет Саландер обертається в порочному колі алкоголю і наркотиків?
— Це відомості служби соціального захисту. Не мої. Йшлося про загальну життєву ситуацію, в якій перебувала Лісбет Саландер. Після припинення лікування у неї цілком передбачено утворилися похмурі перспективи, і її життя перетворилося на порочне коло з алкоголю, приводів до поліції та безконтрольного проміскуїтету.
— Ви використовуєте вислів «безконтрольний проміскуїтет».
— Так… цей термін означає, що вона не контролювала свого життя. Займалася сексуальним спілкуванням з літніми чоловіками.
— Це не є злочином.
— Так, але є анормальною поведінкою для шістнадцятилітньої дівчини. Можна, звичайно, розбиратися, віддавалася вона цьому спілкуванню добровільно чи з примусу.
— Але ви стверджували, що вона займалася проституцією.
— Це стало, очевидно, природним наслідком того, що вона не мала освіти, не могла осилити подальше навчання і, відповідно, знайти роботу. Можливо, вона розглядала літніх людей як татусів, а матеріальну винагороду за сексуальні послуги вважала просто бонусом. У будь-якому разі я сприймаю це як невротичну поведінку.
— Ви вважаєте, що шістнадцятилітня дівчина, яка займається сексом, є невротиком?
— Ви перекручуєте мої слова.
— Але ви не знаєте, чи отримувала вона будь-коли матеріальну винагороду за сексуальні послуги?
— За проституцію її до поліції жодного разу не забирали.
— За це її навряд чи могли забрати, позаяк у її діях не було складу злочину.
— Е, вірно. У її випадку мова може йти про вимушену невротичну поведінку.
— І, ґрунтуючись на такому слабкому матеріалі, ви зробили категоричний висновок про те, що Лісбет Саландер божевільна. Коли мені було шістнадцять років, я одного разу напилася до непритомного стану пляшкою горілки, яку поцупила в батька. Отже, ви вважаєте мене божевільною?
— Звичайно, ні.
— А хіба не правда, що, коли вам самому було сімнадцять, ви пішли на вечірку, де всі так жахливо напилися, що пішли до міста і побили на площі в Упсалі шибки. Вас забрали до поліції, привели до тями, а потім наклали стягнення.
Петер Телебор’ян був помітно збентежений.
— Адже це правда?
— Так… яких лише дурниць не накоїш у сімнадцять років. Але…
— Але це не змушує вас робити висновок про те, що у вас серйозне психічне захворювання?
Петер Телебор’ян неабияк роздратувався. Ця клята… Джанніні весь час перекручувала його слова і чіплялася до окремих деталей. Вона не бажала бачити цілісної картини. Вдарилася в непов’язані зі справою міркування про те, що він сам колись напивався… і де вона, чорт забирай, роздобула ці відомості?
Він відкашлявся і підвищив голос.
— Звіти служби соціального захисту не залишали місця для сумнівів і, в основних моментах, підтверджували, що спосіб життя Лісбет Саландер був безпосередньо пов’язаний з алкоголем, наркотиками і проміскуїтетом. Соціальна служба вважала також, що Лісбет Саландер займалася проституцією.
— Ні. Служба соціального захисту ніколи не стверджувала, що Саландер повія.
— Її заарештовували за…
— Ні. Її не заарештовували. Коли їй було сімнадцять років, її піддали особистому огляду в парку Тантолунден, де вона була в компанії чоловіка, набагато старшого за себе. Того ж року її забрали за пияцтво. Знову-таки в товаристві чоловіка, значно старшого за неї. Служба соціального захисту побоювалася, що вона, можливо, займається проституцією. Але жодних доказів ця підозра так і не знайшла.
— Вона віддавалася досить сумнівному сексуальному спілкуванню з великою кількістю людей, як хлопців, так і дівчат.
— У своїй експертизі, я цитую зі сторінки чотири, ви зупиняєтеся на сексуальних звичках Лісбет Саландер. Ви стверджуєте, що її стосунки з подругою Міріам By підтверджують побоювання щодо сексуальної психопатії. Яким чином?
Петер Телебор’ян раптом замовк.
— Я дуже сподіваюся, ви не будете стверджувати, що гомосексуальність — психічне захворювання. Таке твердження може бути кримінально покараним.
— Ні, звичайно, ні. Я маю на увазі елементи сексуального садизму в їхніх стосунках.
— Ви хочете сказати, що вона садистка?
— Я…
— У нас є отримане поліцією свідчення Міріам By. В їхніх стосунках не було жодного насильства.