Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Можливо…
— Тому мені хотілося б знати, як вийшло, що ви читали матеріали поліцейського розслідування, недоступні для захисту?
— На це питання я відповісти не можу, — сказав Телебор’ян. — Мені дали з ними ознайомитись, коли я в дев’яносто першому році проводив судово-психіатричну експертизу Лісбет Саландер після замаху на батькове життя.
— А прокурор Екстрьом знайомився з цим звітом?
Екстрьом засовався і схопився за борідку. Він уже зрозумів, що недооцінив Анніку Джанніні. Разом з тим брехати йому не було сенсу.
— Так, знайомився.
— Чому ж цей матеріал виявився недоступним для захисту?
— Я вважав, що він не становить для суду інтересу.
— Будьте ласкаві, розкажіть мені, як до вас потрапили ці документи. Коли я звернулася до поліції, мені повідомили, що такого звіту не існує.
— Розслідування проводила Служба державної безпеки. Воно має гриф секретності.
— Невже Служба безпеки розслідувала грубе побиття жінки і вирішила поставити на звіті гриф секретності?
— Це пов’язано з особою винуватця. Олександра Залаченка. Він був політичним біженцем.
— Хто проводив розслідування?
Мовчання.
— Я не чую відповіді. Чиє ім’я значилося на титульному аркуші?
— Розслідування проводив Гуннар Бйорк з відділу ДПУ/Без по роботі з іноземцями.
— Дякую. Це той самий Гуннар Бйорк, який, як стверджує моя підзахисна, спільно з Петером Телебор’яном сфальсифікував її судово-психіатричну експертизу дев’яносто першого року?
— Гадаю, так.
Анніка Джанніні знову звернула свою увагу на Петера Телебор’яна.
— У дев’яносто першому році суд постановив утримувати Лісбет Саландер в дитячій психіатричній клініці. Чим було зумовлено таке рішення?
— Суд ретельно вивчив діяння і психічний стан вашої підзахисної — вона як-не-як намагалась убити батька за допомогою запалювальної бомби. Адже це не можна назвати нормальним вчинком підлітка, незалежно від того, з татуюванням він чи ні.
Петер Телебор’ян зобразив увічливу посмішку.
— А на чому ґрунтувався висновок суду? Якщо я правильно розумію, вони спиралися лише на одну-єдину судово-психіатричну експертизу, написану вами спільно з поліцейським на ім’я Гуннар Бйорк.
— Тут уже йдеться про змови, вигадані фрекен Саландер. Я мушу…
— Пробачте, але я ще не поставила запитання, — сказала Анніка Джанніні і знову звернулася до Хольгера Пальмґрена: — Хольгере, ви говорили, що зустрічалися з начальником доктора Телебор’яна, головним лікарем Кальдіном.
— Так. Адже мене призначили наставником Лісбет Саландер. На той час я бачив її лише мигцем. У мене, як і в усіх інших, склалося враження, що вона страждає на серйозне психічне захворювання. Але оскільки я дістав таке завдання, я спитався про загальний стан її здоров’я.
— І що сказав головлікар Кальдін?
— Лісбет була пацієнткою доктора Телебор’яна, і доктор Кальдін не приділяв їй особливої уваги, за винятком оцінок стану і таке інше. Приблизно через рік я почав порушувати питання про те, як її можна знову навернути до нормального життя. Запропонував прийомну сім’ю. Я не знаю напевно, що відбувалося всередині клініки Святого Стефана, але, коли Лісбет пролежала у них майже рік, доктор Кальдін раптом почав виявляти до неї цікавість.
— У чому це виявлялося?
— Я зрозумів, що він оцінює її стан інакше, ніж доктор Телебор'ян. Одного разу він розповів мені, що вирішив змінити методи її лікування. Я лише пізніше зрозумів, що йшлося про так зване зв’язування. Кальдін просто звелів припинити прив’язувати її ременями, позаяк не бачив для цього підстав.
— Отже, він пішов проти доктора Телебор’яна?
— Вибачте, але вам це відомо з чуток, — заперечив Екстрьом.
— Ні, — сказав Хольгер Пальмґрен. — Не тільки. Я зажадав рекомендацію з приводу того, як можна повернути Лісбет Саландер назад у суспільство. Доктор Кальдін таку рекомендацію написав. Вона в мене збереглася.
Він простягнув Анніці Джанніні якийсь папір.
— Ви можете розповісти, що тут написано?
— Це лист доктора Кальдіна до мене. Його датовано жовтнем дев’яносто другого року, тобто до цього часу Лісбет пролежала в клініці двадцять місяців. Доктор Кальдін пише буквально таке — я цитую: «Моє рішення заборонити зв’язувати і насильно годувати пацієнтку дало очевидний ефект — вона заспокоїлася. Необхідності в психотропних препаратах немає. Проте пацієнтка дуже замкнута і закрита і потребує подальших заходів підтримки». Кінець цитати.