Вибрані твори. Том II
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2009
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-0-0
- Переводчик: Александр Николаевич Мокровольский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том II». Краткое содержание книги:
Клеопатра (самозадоволено). Мовчи, Руфію! Я бажаю слухати Цезаря.
Руфій (грубо). Ваша величність чула це вже раніше. Минулого тижня ви це повторили Аполлодорієві, а він подумав, що це все ваше власне. (Величність спадає з Цезаря. Надто розсмішений, він знову сідає й хитрувато дивиться на Клеопатру, що скаженіє. Руфій кричить, як і раніше). Гей, варто! Випровадьте заарештованого. Його звільнено. (До Потінія). А тепер — іди геть. Ти проґавив нагоду.
Потіній (його гнів перемагає його обережність). Я буду говорити.
Цезар (до Клеопатри). Ти бачиш? Тортури не вирвали б із нього жодного слова.
Потіній. Цезарю, ти навчив Клеопатру того мистецтва, завдяки якому римляни управляють світом.
Цезар. Овва! Вони навіть не вміють управляти самі собою. Що з того?
Потіній. Що з того? Невже ти так сп’янів з її краси, що не бачиш, як нетерпляче прагне вона сама правити Єгиптом і тільки й думає про твій від’їзд?
Клеопатра (встаючи). Брехун!
Цезар (шокований). Що? Протести? Заперечення?
Клеопатра (засоромлена, але тремтячи від притлумленої люті). Ні. Негідний він, щоб я йому заперечувала. Нехай говорить. (Вона знову сідає).
Потіній. Я це чув із її власних уст. Ти повинен бути знаряддям у її руках, ти повинен зірвати корону з голови її брата й надіти її на Клеопатрину голову, віддаючи всіх нас до її рук, — віддаючи й себе теж. І тоді Цезар може відряджатися до Риму або відряджатися у ворота смерти, що ближче й слушніше.
Цезар (цілком спокійно). Добре, мій друже, але хіба це не цілком природно?
Потіній (здивований). Природно! Значить, ти не обурюєшся на зраду?
Цезар. Обурюватися! О, божевільний єгиптянине, яке мені діло до обурення? Хіба я обурююся на вітер, коли він обдуває мене кригою, або на ніч, коли я спотикаюся через темряву? Невже мені обурюватися на молодість, коли вона відвертається від старости, або на гордість, коли вона відвертається від рабства? Розповідати мені таку історію — це те саме, як казати мені, що завтра зійде сонце.
Клеопатра (не маючи змоги себе стримувати). Але це ж неправда — неправда! Присягаюся в цьому!
Цезар. Це правда, хоч би ти й тисячу разів клялася в цьому й вірила б у те, в чому присягаєшся. (Її аж корчить од хвилювання. Щоб закрити її, він встає й відводить Потінія до Руфія, говорячи). Ходімо, Руфію, проведемо Потінія побіля варти. Мені треба сказати йому кілька слів. (До них тихо). Ми повинні дати цариці час угамуватися. (Голосно). Ходім! (Він відходить, ведучи з собою Потінія й Руфія та розмовляючи з ними). Скажи своїм друзям, Потінію, що я нічого не маю проти розумного владнання справ країни… (Їх більше не чути).
Клеопатра (стислим шепотом). Фтататіто, Фтататіто!
Фтататіта (поспішає до неї від столу й пестячи її). Тихше, дитино! Заспокойся...
Клеопатра (перебиваючи її). Чи можуть вони нас почути?
Фтататіта. Ні, дороге моє серце, ні.
Клеопатра. Слухай сюди. Коли він вийде живий із палацу, тобі ніколи більше не бачити мого обличчя.
Фтататіта. Він? Пот...
Клеопатра (б’ючи її по губах). Вирви з нього життя, як я вириваю його ім’я з твоїх уст. Скинь його вниз із муру. Розбий його об каміння. Вбий, вбий, вбий його!
Фтататіта (вишкіряючи всі свої зуби). Цей собака загине.
Клеопатра. Коли не вдасться тобі це, я перестану існувати для тебе навіки.
Фтататіта (рішуче). Хай буде так! Ти не побачиш м:ого обличчя, поки світло не померкне в його очах.
Цезар вертається з Аполлодорієм, чудово одягнутим, і з Руфієм.
Клеопатра (до Фтататіти). Приходь швидше — швидше! (На мить Фтататіта кидає повний значення погляд на свою владарку; потім виходить, проходячи з похмурим виглядом побіля Ра. Клеопатра з легкістю ґазелі підбігає до Цезаря). Ти повернувся до мене, Цезарю. (Ласкаво). Я гадала, що ти гніваєшся. Милости просимо, Аполлодорію. (Вона подає йому руку для поцілунку, а тим часом її друга рука обнімає Цезаря).
Аполлодорій. Клеопатра з кожним тижнем набуває все більше жіночости й більше краси.
Клеопатра. Правда, Аполлодорію?
Аполлодорій. Далеко, далеко від правди! Друг Руфій кинув у море перлину, а Цезар виловив діамант.
Цезар. Цезар виловив трохи ревматизму, мій друже. Ходім обідати. Обідати! (Вони рушають до столу).
Клеопатра (стрибаючи, як молода лань). Так, обідати. Я такий обід замовила для тебе, Цезарю!
Цезар. Невже? Що ж ми дістанемо?
Клеопатра. Павичеві мізки.
Цезар (ніби в нього слина потекла). Павичеві мізки, Аполлодорію!
Аполлодорій. Не для мене. Я надаю перевагу солов’їним язичкам. (Він підходить до одного зі столових наборів, що стоять поруч).
Клеопатра. Печений кабан, Руфію.
Руфій (обжерливо). Чудово! (Він іде до місця, що поруч з Аполлодорієм з лівого його боку).
Цезар (дивлячись на своє місце, що в кінці столу від лівої руки Ра). Що сталося з моєю шкіряною подушкою?
Клеопатра (з протилежного кінця). Я маю для тебе нові.
Мажордом. Ці подушки, Цезарю, із мальтійського газу й напхані пелюстками троянд.
Цезар. Пелюстками троянд! Що я, гусінь? (Він відкидає подушки в бік і сідає на шкіряний матрац, що під ними).
Клеопатра. Яка ганьба! Мої нові подушки!
Мажордом (за Цезарем). Що нам накажеш подавати для збудження апетиту, Цезарю?
Цезар. А що в тебе є?
Мажордом. Морські їжаки, чорні й білі морські жолуді, морська кропива, пурпурові молюски.
Цезар. Устриці є?
Мажордом. Певна річ.
Цезар. Британські устриці?
Мажордом (підтверджуючи). Британські устриці, Цезарю.
Цезар. Отже — устриці. (При кожному замовленні мажордом робить знак рабові, й раб виходить, щоб виконати наказ). Я був у Британії, у цій західній країні романтики — останній шматок суходолу на краю океану, який оточує світ. Я ходив туди, вишукуючи її уславлені перли. Британські перли, виявилося, байка, але, шукаючи їх, я знайшов британську устрицю.
Аполлодорій. Все потомство благословить тебе, за це. (До мажордома). Морських їжаків для мене!
Руфій. Чи нема чого-небудь поістотнішого для початку?
Мажордом. Дрозди зі спаржею.
Клеопатра (перебиваючи його). Вгодовані пулярки. Візьми і вгодованих пулярок, Руфію!
Руфій. Так, це буде добре.