Вибрані твори. Том II
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2009
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-0-0
- Переводчик: Александр Николаевич Мокровольский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том II». Краткое содержание книги:
Руфій (нетерпляче до Аполлодорія). А якою дорогою, насмілюся спитати, нам іти до цих ґалер?
Аполлодорій (з веселою, задирливою риторикою). Дорогою, що приводить усюди, діамантовою дорогою сонця й місяця. Ти ніколи не бачив дитячої гри в поламаний міст? «Гуси, качки, швидко сюди!» Га? (Він скидає свого плаща й головний убір і прив’язує меча на спину).
Руфій. Про що ти базікаєш?
Аполлодорій. Покажу тобі. (Гукає до Британія). Як задалеко до найближчої ґалери?
Британій. П’ятдесят сажнів.
Цезар. Ні, ні: вони далі, ніж то здається твоїм британським очам у цім яснім повітрі. Майже чверть милі, Аполлодорію.
Аполлодорій. Добре. Обороняйтеся тут, доки я не пришлю вам човна з ґалери.
Руфій. Може, в тебе крила?
Аполлодорій. Водяні крила, солдате. Дивись!
Він вибігає сходами між Цезарем і Британієм до парапетової ринви й кидається головою вниз у море.
Цезар (як школяр — з диким захватом). Браво, браво! (Скидаючи плаща). Присягаюся Юпітером, я зроблю те саме.
Руфій (хапаючи його). Ти цього не зробиш. Ти збожеволів.
Цезар Чому ні? Хіба я не попливу незгірше за нього?
Руфій (нетямлячись). Чи може ж старий дурень поринати й плавати, як молодий? Йому двадцять п’ять, а тобі п’ятдесят.
Цезар (вириваючись від Руфія). Старий!!!
Британій (шокований). Руфію, ти забуваєшся!
Цезар. Закладаюсь на тижневу платню, що пережену тебе в перегонах до ґалери, батьку Руфію.
Клеопатра. Але я! я! я! Що буде зі мною?
Цезар. Я довезу тебе до ґалери на своїй спині, як дельфін. Руфію, коли ти побачиш, що я вирину наверх, — скинь її: я за неї відповідаю. А потім стрибайте за нею й ви обидва.
Клеопатра. Ні, ні, ні! Я втоплюся.
Британій. Цезарю, я чоловік і британець, а не риба. Мені потрібний човен. Я не вмію плавати.
Клеопатра. І я також.
Цезар (до Британія). Тоді залишайся тут сам, доки я знову не здобуду маяка: я не забуду тебе. Ну, Руфію!
Руфій. Ти зважився на це божевілля?
Цезар. Єгиптяни це зважили за мене. Що іншого залишилося робити? Та дивись, куди саме ти будеш стрибати: я зовсім не хочу, щоб, коли випірну, на хребет мені гепнулася твоя двохсотфунтова вага. (Він вибігає на східці й стоїть на кінці ринви).
Британій (тривожно). Одне останнє слово, Цезарю. Не показуйся в аристократичних частинах Александрії, доки не переміниш одежі.
Цезар (гукає через море). Гей, Аполлодорію (він показує на небо й цитує слова баркароли):
Біле на блакитному вгорі...
Аполлодорій (пливучи в далині). Це пурпур на воді внизу.
Цезар (із захватом). А — а! (Кидається в море).
Клеопатра (збентежено підбігає до східців). Ох, дайте мені подивитись! Він потоне. (Руфій хапає її). Ах, ах — ай, ай! (Він шпурляє її з той час, як вона кричить, у море. Руфій і Британій аж качаються зо сміху).
Руфій (дивлячись униз на неї) Він дістає її. (До Британія). Витримуй облогу, Британію. Цезар не забуде про тебе. (Він стрибає теж).
Британій (підбігаючи до східців, щоб спостерігати, як вони пливуть). Все гаразд, Руфію?
Руфій (пливучи). Все гаразд.
Цезар (пливучи далі за всіх). Сховайся там коло вогнища; та навали дров на опускні двері, Британію.
Британій (кричить у відповідь). Я спочатку так і зроблю, а потім доручу себе богам моєї батьківщини. (Радісні крики долинають з моря. Британій дає повну волю своєму захопленню: човен підійшов до нього). Слава, слава, сла-в-а-аа!
Дія четверта
Стрибок Клеопатрин у східній гавані Александрії був у жовтні сорок восьмого року до н. е. У березні сорок сьомого року вона проводить післяполудневий час у своїм будуарі, в палаці, оточена сонмом найближчих жінок; вона слухає гру одної з дівчат-рабинь, що грає на арфі посередині покою. Учитель арфістки, старий музика, з поморщеним обличчям, опуклим лобом, білою бородою й вусами, закрученими на кінцях, і з підкреслено проникливим і претензійним виразом сидить навпочіпки на підлозі коло арфістки з правою боку, спостерігаючи за її виконанням. Біля дверей, перед групою рабинь — Фтататіт а. Крім арфістки всі сидять. Клеопатра — на кріслі проти дверей на протилежному боці кімнати, решта на підлозі. Клеопатрині жінки зі свити все молоді; найпомітніші з них — Чарміяна й Ірас а, її улюблениці. Чарміяна — ніби зроблений із теракоти маленький ельф, з довгастим обличчям; швидка в своїх рухах з прекрасними ручками й ніжками. Іраса — пухкеньке, добродушне створіння, досить дурненьке, з копицею рудого волосся і з нахилом хихотіти з найменшого приводу.
Клеопатра. Можу я…
Фтататіта (зухвало до арфістки). Замовкни, ти! Цариця говорить. (Арфістка припиняє грати).
Клеопатра (до старого музики). Я хочу навчитися грати власними руками. Цезар любить музику. Чи можеш ти навчити мене?
Музика. Звичайно, я, а не хто інший зможе вчити царицю. Хіба не я відкрив забутий метод давніх єгиптян, які могли до басової струни примусити тремтіти піраміду? Решта вчителів — шахраї. Я вже не раз їх критикував.
Клеопатра. Добре, ти будеш учити мене. Скільки на це потрібно часу?
Музика. Не дуже багато: лише чотири роки. Ваша величність спочатку повинна стати знавцем філософії Піфагора.
Клеопатра. А вона (показуючи на арфістку) стала знавцем філософії Піфагора?
Музика. Ах, вона лише рабиня. Вона вчиться, собака.
Клеопатра. Ну, тоді я теж буду вчитися, як вчиться собака, бо вона грає краще за тебе. Ти мене будеш учити щодня протягом двох тижнів. (Музика хапливо підводиться й низько вклоняється). Після цього щоразу, як тільки я візьму фальшиву ноту, тебе буде випорото; а якщо я братиму тих нот стільки, що не вистачить часу тебе пороти, тебе кинуть у Ніл на поживу крокодилам. Дайте дівчині золотого і відішліть їх усіх геть.
Музика (вельми спантеличений). Але справжнє мистецтво не можна так насилувати.
Фтататіта (виштовхуючи його). Що це? Суперечити цариці? Забирайся геть!
Фтататіта виштовхує його під регіт дам і рабинь. Услід за ними виходить і дівчина зі своєю арфою.
Клеопатра. Чи може хто-небудь із вас розважити мене? Є у вас які-небудь історії чи новини?
Іраса. Фтататіта...
Клеопатра. О, Фтататіта, Фтататіта, завжди тільки Фтататіта. Знову якась нова плітка, щоб підбурити мене проти неї.
Іраса. Ні, цього разу Фтататіта була добродійна. (Всі жінки сміються, тільки не рабині). Потіній намагався підкупити її, щоб дала йому змогу поговорити з тобою.