Вибрані твори. Том II
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2009
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-0-0
- Переводчик: Александр Николаевич Мокровольский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том II». Краткое содержание книги:
Люцій. Еге ж, ось це ринок фініків...
Цезар (надто збентежений, щоб слухати його). Я їх бачив того дня, коли ми прибули. Добре! (Він кидає серветку знову на стіл і вертається до колонади). Іди, Британію, скажи Петронієві, що за годину половина наших сил повинна відпливти до західного озера. Приготуй мого коня й озброєння. (Британій вибігає). 3 рештою я обійду озеро й піднімуся Нілом проти течії, щоб зустріти Мітрідата. Іди, Люцію, й віддай наказ. (Люцій сквапно виходить услід за Британієм). Аполлодорію, дай мені свого меча й свої руки для цієї кампанії.
Аполлодорій. Еге ж, а заразом і моє серце, й моє життя.
Цезар (беручи його руку). Я приймаю і те, й те. (Міцне рукостискання). Ти готовий до роботи?
Аполлодорій. Готовий для мистецтва — мистецтва війни. (Він кидається вслід за Люцієм, цілком забувши про Клеопатру).
Руфій. Ходімо! Це вже трохи схоже на діло.
Цезар (радіючи). Хіба це й не є діло, мій єдиний сину? (Він плеще в долоні. Раби хутко входять і йдуть до столу). Геть з усім оцим огидним бенкетуванням, геть звідси все це паскудство; заберіть це з моїх очей і забирайтеся самі геть. (Раби починають прибирати зі столу; завіси натягнуті, закриваючи за собою колонаду). Ти зрозумів усе щодо вулиць, Руфію?
Руфій. Еге, здається. Хай там що, я продеруся ними.
Внизу у дворі по-діловому лунає буцина.
Цезар. Ходімо ж! Ми повинні сказати своє слово військові, щоб підбадьорити його. Ти спускайся до узбережжя, я — у двір. (Хоче йти до сходів).
Клеопатра (встає зі свого місця, де вона весь час сиділа, всіма забута, і несміливо простягає руки до Цезаря). Цезарю!
Цезар (обертаючись). Га?
Клеопатра. Ти забув про мене?
Цезар (вибачливо). Я тепер не маю часу, моя дитино. Коли я вернуся — твої справи буде залагоджено. Прощай, будь розумна й май терпець.
Він виходить заклопотаний і цілком байдужісінький. Вона стоїть зі стиснутими кулаками в мовчазній люті, принижена.
Руфій. Гра скінчена й програна, Клеопатро. На долю жінки завжди припадає найгірше.
Клеопатра (погордливо). Іди! Простуй за своїм хазяїном.
Руфій (їй на вухо з грубою фамільярністю). Одне слово. Скажи твоєму катові, що якби Потінія вбили як слід — у горло, він не закричав би. Твій наймит погано зробив свою роботу.
Клеопатра (загадково). Чому ти гадаєш, що це був чоловік?
Руфій (вражений і спантеличений). То була не ти: ти була з нами, коли це трапилося. (Вона зневажливо повертається до нього спиною. Він хитає головою й відхиляє завісу, щоб вийти. Настала чудова місячна ніч. На столі прибрано. При світлі місяця й зір видно Фгататіту, що знову заглибилася в молитву перед білим каменем жертовника Ра. Руфій здригається; обережно закриває завісу й тихо каже Клеопатрі). То була вона? Власною рукою?
Клеопатра (погрозливо). Хто б то не був, але хай мої вороги стережуться її. Запам’ятай це, Руфію, ти, що насмілюєшся виставляти царицю Єгипту перед Цезарем, як дурну.
Руфій (похмуро дивлячись на неї). Я запам’ятаю це, Клеопатро. (Він потакує головою, стверджуючи свою обіцянку, й прослизає між завісами, на ходу виймаючи меча із піхов).
Римські Солдати (у дворі внизу). Хай живе Цезар! Хай живе! Хай живе!
Клеопатра прислухується. Знову розлягається звук буцини, а далі чути звуки труб.
Клеопатра (ламає руки й гукає). Фтататіто, Фтататіто. Ніч, я сама. Іди до мене. (Мовчанка). Фтататіто! (Голосніше). Фтататіто!
Мовчанка. Охоплена панічним страхом, хапає шнура й розсуває завіси. Фтататіта лежить на жертовнику Ра мертва, з перерізаним горлом. Її кров заливає білий камінь.
Дія п’ята
Далеко на південь. На еспланаді перед палацом святкування і пишне військове видовище. У східній гавані біля набережної, коло тих сходів, що ними спустився Аполлодорій, коли їхав з килимами, стоїть ґалера Цезарева, так пишно декорована, що здається прибраною квітками. Коло сходнів стоїть, охороняючи їх, римський вартови й; від сходнів до середини еспланади послано з червоного сукна доріжку, яка повертає на північ проти центральних воріт палацу; палац замикає собою еспланаду з південного боку. Під ворітьми широкі сходи, що на них товпляться Клеопатрині жінки зі свити у своїх найпишніших святкових убраннях,— це скидається на квітник. Уздовж фасаду стоїть її гвардія з тими самими начальниками, яким шість місяців тому перед старим палацом на сирійському березі Бел-Афріс оповістив прихід Цезаря. Північний бік оточений лінією римських солдаті в, за якими стоять навшпиньки гародяни й заглядають через їхні голови на очищену еспланаду, що по ній, гомонячи, походжають воєначальник и. Поміж них — Бельзенор і пер с, а також і центуріон зі своєю палицею з лози; він у грубих чоботях і з обличчям, що відбило на собі втому від боїв, а взагалі як за соціальним станом, так і зовнішнім виглядом його затьмарюють єгипетські офіцери.
Крізь натовп городян протискується Аполлодорій і із-за лінії римських солдатів гукає до офіцерів.
Аполлодорій. Гей! Можна мені пройти?
Центуріон. Проходь тут, Аполлодорію Сицилійцю! (Солдати пропускають його).
Бельзенор. Цезар близько?
Аполлодорій. Ще ні. Він усе ще на базарному майдані. Я не міг витерпіти довше, бо солдати здійняли таке ревище. Півгодини послухавши, як армія виявляє ентузіазм, почуваєш потребу дихнути свіжим морським повітрям.
Перс. Розкажи нам усі новини. Він повбивав жерців?
Аполлодорій. Ще ні! Вони вийшли йому назустріч, попелом посипавши голови, й зі своїми богами в руках. Вони поставили богів до його ніг. Єдиний, на якого варто було подивитися, це був Апіс: чудова робота — золото й слонова кістка. За моєю порадою він запропонував за нього жерцям два таланти.
Бельзенор (із жахом). Всевидця Апіса за два таланти! Що сказав головний жрець?
Аполлодорій. Він звернувся до милосердя Апісового й запросив п’ять.
Бельзенор. За це в країні буде голод і буря.
Перс. Ге! Чому ж Апіс не дав Ахіллові перемогти Цезаря? Чя є які-небудь свіжі воєнні новини, Аполлодорію?
Аполлодорій. Маленький цар Птоломей утопився.
Бельзенор. Утопився! Яким чином?
Аполлодорій. З усіма іншими. Цезар атакував їх із трьох боків разом і загнав їх у Ніл. Птоломеєва барка затонула.
Бельзенор. Дивовижний чоловік оцей Цезар! Як ти гадаєш, він швидко прибуде?
Аполлодорій. Він розв’язував єврейське питання, коли я пішов.
Звуки труб з північного боку й хвилювання поміж міським натовпом сповіщають, що наближається Цезар.
Перс. Він швидко покінчив з ними. Ось він іде. (Він поспішає до свого поста перед єгипетськими лініями).
Бельзенор (ідучи слідом за ним). Увага! Цезар іде.
Солдати беруть на караул і шикуються. Аполлодорій іде до єгипетського шерегу.