Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Найгірше під час голоду було те, що батьки могли вирішити дозволити старим та молодим померти першими... мати могла сказати доньці: "Ти маєш піти й побачитися на небі з бабусею". Вони переставали годувати дівчаток, давали їм лише воду... Про одну жінку повідомили, її заарештувала служба безпеки. Коли через кілька років вона повернулася з трудового табору, ніхто в селі її не засуджував.[446]
Від 1958 до 1962 року голодували близько 20 мільйонів людей. Після смерти Мао Центральний комітет Комуністичної партії Китаю зробив офіційний висновок, що Великий керманич був правий у 70 відсотках своїх рішень і неправий у 30 відсотках, але близько 1960 року партія була менш певна цього. Технократична кліка обмежила дії Мао й знов частково ввела приватну власність. На 1965 рік врожаї повернулися до рівня 1957 року.
Однак Мао не був переможений. Китай, так само як Захід, пройшов післявоєнний бум народжуваности, що мав наслідком величезну когорту нетерплячих підлітків. Бурхливі юнаки в ліберальному західному осередку використовували свою купівельну спроможність, аби переорієнтувати смаки навколо своєї музики, вбрання та сексуальних забаганок, а в Китаї Мао переорієнтував смаки сердитих юнаків навколо себе. 1966 року проповіддю постійної "Великої пролетарської культурної революції" він спонукав молодь нападати на все.
Полишивши школи та коледжі, мільйони юнаків та дівчат пішли до шаленої Червоної гвардії (хунвейбінів), били та принижували спочатку своїх вчителів, а потім усіх, хто видавався реакціонером. Західна молодь співала про революцію, китайська молодь нею жила. Студент, що вивчав літературу, написав на плакаті:
Саме класова ненависть змусила мене викрити [мою однокласницю] Лі Цзяньпін, і це спричинило масовий гнів. Її забили до смерти кийками, бо вона була контрреволюційним елементом, що її протягом стількох років захищав старий муніципальний партійний комітет. Це була надзвичайна втіха, мститися за революціонерів, мститися за мертвих мучеників. Далі я збираюся звести рахунки з негідниками, що дають прихисток зрадникам.[447]
Мао намагався спрямувати це шаленство проти своїх суперників, але насправді ніколи його не контролював. Ніхто не був убезпечений від звинувачення в контрреволюційності, тому люди кинулися критикувати першими. Багатьох це спантеличувало, один прибиральник туалету буркотів, що втратив роботу, бо надто багатьох професорів змусили прибирати туалети, аби перевиховати. Проте багатьох це екзальтувало. Молоді робітники масово приєднувалися до студентів, тому фабрики зупинялися. Червона гвардія запрошувала кінопродюсерів фільмувати, як вони трощать буддійські статуї, конфуційські храми та реліквії династії Хань. Одна банда навіть зайняла Міністерство закордонних справ і призначила власних належно пролетарських дипломатів.
1969 року, коли події явно прямували до катастрофи масштабу великого стрибка, не витримали навіть нерви Мао. Померли тисячі. Життя мільйонів були зруйновані. Азійські тигри стабільно віддалялися від Народної республіки. Стосунки з Совєтами були такі погані, що в прикордонних сутичках було вбито вісімсот китайців. Мао із запізненням здистанціювався від радикалів і почав шукати життєву лінію.
Допомога прийшла від найменш очікуваної людини на землі — затятого антикомуністичного президента Сполучених Штатів Ричарда Ніксона. Ніксон бачив в угоді з Китаєм спосіб обійти з флангу Совєти в холодній війні. 1972 року, після багатьох турів підкилимної дипломатії, він прилетів до Пекіна й потиснув руку Мао. Ніксон радісно виголосив, що "це був тиждень, що змінив світ"[448], і багато в чому був правий. Перспектива появи осі Вашингтон-Пекін так налякала Брежнєва, що через три місяці після візиту до Китаю Ніксон сидів у Москві та підписував угоди.
Мао виграв майже так само багато. Зустріччю з Ніксоном він дав сигнал про підтримку прагматиків, спраглих західних технологій, та опозиції до радикалів, що знищили освічені верстви Китаю. В одному знаменитому випадку студент дістав бажане місце в університеті, повернувши на іспиті чистого зошита з заувагою, що революційна чистота цінніша, ніж "книжкові хробаки, що протягом багатьох років нічим не переймалися й не робили нічого корисного"[449]. У вислові, що викликав би захват радянських жартівників, радикальні провідники (нібито) стверджували, що "соціялістичний потяг, що відстав від графіка, кращий за ревізіоністський потяг, що прийшов за графіком"[450].
446
"Найгірше під час...": Informant, зацитовано за Becker 1996, р. 138.
447
"Саме класова...": "Li XX," public poster in Beijing (September 2, 1966), зацитовано за MacFarquhar and Schoenhals 2006, p. 127.
448
"це був тиждень...": President Richard Nixon, toast at a dinner in Shanghai (February 27, 1972), зацитовано за Reynolds 2000, p. 329.
449
"книжкові хробаки...": Zhang Tiesheng (1973), зацитовано за Spence 1990, p. 638. (1976 року "Банду чотирьох" (ультраліва кліка, де брала участь удова Мао Цзедуна) звинувачено в тому, що весь цей епізод вони вигадали).
450
"соціалістичний потяг...": slogan attributed to the Gang of Four (1976), зацитовано за Spence 1990, p. 651.