Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Більшість ветеранів — чоловіки, але життя жінок змінилося навіть більше. Упродовж історії жінки були машинами для роблення дітей. Позаяк половина немовлят помирали на першому році життя (а більшість, насправді, на першому тижні), а з тих, що вижили в дитинстві, лише половина доживали до сорока років, підтримувати стабільне населення (тобто забезпечувати, що жінку та її партнера заступлять двоє нащадків) було можливо, якщо середня жінка народжувала близько п'яти разів, отже, протягом більшої частини дорослого життя була вагітною і/чи годувала дитину Але в двадцятому сторіччі світ високої моральности та низьких технологій занепав.
Навіть раніше 1900 року більші, сильніші жінки, що краще харчувалися, могли виношувати здоровіших немовлят, більше їх годувати та тримати їх чистішими. Помирало менше дітей, тому населення зростало вибухово — поки жінки не почали контролювати народжування дітей. Люди завжди знали способи уникнути запліднення (за легендою, коханець вісімнадцятого сторіччя Казанова робив презервативи з половинок лимонів), і близько 1900 року народжуваність у найбагатших країнах почала меншати, а в двадцятому сторіччі американська технологія знайшла засіб задовольнити і такий попит. 1920 року з'явилися латексні презервативи, 1960 року — оральні контрацептиви. У багатих країнах народжуваність впала нижче рівня відтворювання, двоє дітей на подружжя.
Здоровіші діти та пігулки звільнили жінок від ціложиттєвого розмножування, а дешеві електричні нагрівальні котки до прасок та тостерів і маленькі двигуни до пральних машин та порохотягів полегшили хатню рутину. Натиском кнопки можна було виконати завдання, що раніше потребувало годин тяжкої праці. Всю жіночу роботу все одно ніколи не можна завершити, але близько 1960 року жінка могла стрибнути в машину (її мала практично кожна американська родина), поїхати до супермаркету (де продавали дві третини усіх харчів у країні), покласти куплені харчі до холодильника (їх мали 98 відсотків будинків) і запустити прання до того, як її двоє чи троє дітей повернуться зі школи й вмостяться перед телевізором.
Зміни звільнили жінок для праці поза домівкою, в економіці, що швидко зсувалася від виробництва до послуг, поширювала працю синіх комірців і дуже потребувала працівників у рожевих комірцях. У найбагатших країнах частка жінок на оплачуваних роботах та у вищій освіті після 1960 року стабільно більшала, і, так само як попередні епохи, ця ера дістала саме таке мислення, якого потребувала. Книжки на кшталт Жіночої таємничости та Статевої політики спонукали американських жінок середнього класу шукати самоздійснення поза традиційними ролями. 1968 року сто протестувальників зірвали пишну церемонію виборів міс Америка в Атлантик Ситі. На 1990 рік чоловіки вже практично беруть на себе частину хатньої праці та догляду за дітьми (хоча їхні дружини та подруги загалом все ще роблять більше).
Ще 1951 року американський соціолог Девід Рисман побачив походження речей. У повісті під назвою Нейлонові війни, що одночасно вихваляла американське споживацтво й глузувала з нього, він вивів стратегів, що радили президентові, що "якби російським людям дозволили побачити зразки американського багатства, вони б далі не терпіли керівників, що дають їм танки та шпигунів замість порохотягів"[437]. Сполучені Штати закидають Радянський Союз панчохами та сигаретами, й комунізм негайно зазнає краху.
Реальність була майже так само дивною, як літературні фантазії. 1958 року Радянський Союз та Сполучені Штати, кожна з країн певна переваги своєї промислової потужности, погодилися влаштувати промислові виставки одне в одного. На першу з них, у Нью-Йорк, Совєти прислали трактори, вантажівки та моделі ракет, аби переконати капіталістів, що опиратися марно. 1959 року Сполучені Штати дали блискучу відповідь, відрядивши Ричарда Ніксона (тоді віце-президента) представляти на п'ятдесятьох тисячах квадратових футів виставку хатніх знадобів та побутових приладів, зокрема точну копію приватного будинку з Лонг-Айленда. Поки спантеличені москвичі дивилися виставку Ніксон та Хрущов схрестили зброю біля пральної машини "Вестингауз".
"Все, що дає жінкам змогу менше працювати, добре"[438], — почав Ніксон. Але Хрущов мав готову відповідь: "Ви хочете тримати своїх жінок на кухні. Ми про жінок думаємо зовсім не в таких термінах. Ми краще ставимося до них". Можливо, так і було, в Радянському Союзі поза хатою працювало більше жінок, ніж в Сполучених Штатах. З іншого боку, мало минути ще десять років, поки хоча б половина радянських родин мала пральні машини. Повернувшися автобусом з роботи, типова радянська жінка мала ще додатково двадцять вісім годин на тиждень хатньої праці. Лише в одній квартирі з вісьмох був порохотяг, хоча, можливо, добрі комуністи користувалися ними спільно.
437
"якби російським...": Riesman 1964 (first published 1951), p. 64.
438
"Все, що дає..." тощо: Richard Nixon and Leonid Brezhnev, the "Kitchen Debate" (Moscow, July 24,1959), зацитовано за http://teachingamericanhistory.org/library/index.asp?document=176.