Чому Захід панує - натепер
- Автор: Моррис Иэн Мэттью
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: КЛІО
- ISBN: 978-617-7023-09-7
- Переводчик: Ольга Кочерга
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Чому Захід панує - натепер». Краткое содержание книги:
Є вагомі підстави припускати, що протягом шістдесятих та сімдесятих років китайська економіка й далі стрімко зростала б, якби Мао це дозволив. Проте, подібно до дуже багатьох китайських імператорів, він не довіряв своїм чиновникам. Він наполягав на тому, що оманні закони економіки мають поступитися правдивішим законам марксизму, а його планувальники — з усіма їхніми логаритмічними лінійками та графіками — видавалися підозріло буржуазними. Рай для людей можливий лише тоді, казав Мао, коли вивільниться непереборна воля мас.
Мао походив з інтелектуальної епохи 1910-х років, читав Маркса (та Спенсера). Він був теоретиком тривалої зафіксованости, переконаним, що східна нижчість закарбована в камені багато сторіч тому. Відповідь, вирішив він, полягала в тім, щоб відкинути "чотирьох старих": старі звичаї, старі звички, стару культуру, старе мислення. Відійти мала навіть родина: "Найдорожчі люди в світі — це наші батьки, — писав Чайна Юс Джорнал, — але їх не можна порівняти з Головою Мао та Комуністичною партією... що дали нам усе"[440]. Проголосивши "Великий стрибок", яким Китай мав би наздогнати Захід, Мао замкнув 99 відсотків населення у колгоспах із тисячами членів. В деяких місцях бурхливо поширювався утопізм:
Керівник партійної організації міста Паома в жовтні 1958 року оголосив, що сьомого листопада закінчиться соціялізм, а восьмого листопада почнеться комунізм. Після зборів усі негайно побігли на вулиці й почали хапати товари в магазинах. Спустошивши полиці, люди пішли по подвір'ях сусідів забирати курчат, городину та все їстивне. Перестали навіть зважати на те, де чиї діти. Поділу на всіх уникли лише жінки, бо партійний керівник щодо цього не мав певности.[441]
В інших місцях превалював цинізм. Дехто називав цей час періодом "З'їмо все": позбавлені будь-якої спонуки працювати та заощаджувати, багато людей не робили нічого.
Під тиском вимог згори рапортувати про більшання врожаїв навіть тоді, коли насправді вони меншали, партійні чиновники ці вимоги виконували, а потім визискували дедалі більше продукції, аби виправдати подані нагору цифри. "Річ не в тім, — писав один комісар, — що немає харчів. Зерна багато, але 90 відсотків людей мають ідеологічні проблеми"[442].
Мао ще погіршив ситуацію, коли посварився з Хрущовим. Відтятий від радянської допомоги, він спробував наздогнати Захід за виробництвом сталі й зірвав з землі 40 мільйонів селян, аби вони будували ливарні, що мали витоплювати будь-яку руду яку можна було знайти на місці, і навіть перетоплювати на саморобну сталь домашнє начиння, сковорідки тощо. Із того, що вони виробляли, мало що було придатне до використання, але заперечити не насмілювався ніхто.
Сільська місцевість ставала дедалі сюрреалістичнішою. "У повітрі, — писав один очевидець, — через динаміки гучно лунають мелодії місцевих опер під шум повітронагнітачів, пихкання бензинових двигунів, гудки великовагових вантажівок та ревіння волів, що тягнуть руду та вугілля"[443].
Селяни мали співати: "Комунізм — це рай, народні комуни — це міст до раю"[444]. Але в раю стався клопіт. Коли люди не співали, вони голодували. Наступний спогад незвичний лише безсторонньою інтонацією:
Ніхто з нашої родини не помер. У лютому 1960 року у дідуся набрякли ноги. У нього повипадало волосся, тіло вкрилося болячками, і він був такий слабкий, що навіть не міг розтулити рота. Прийшов товариш, висушив деякі болячки, й це допомогло. У нас ще було троє козенят, і бабуся потай вбила двох із них, аби допомогти дідусеві. На жаль, кадровики про це дізналися й забрали кістяки.[445]
Навіть за таких обставин дідусеві пощастило. Згідно з іншим інформантом,
440
"Найдорожчі люди...": China Youth Journal (September 27, 1958), зацитовано за Becker 1996, р. 106.
441
"Керівник партійної...": Bo Yibo, Retrospective of Several Big Decisions and Incidents (1993), зацитовано за Becker 1996, pp. 107-108.
442
"Річ не в тім...": Lu Xianwen (autumn 1959), зацитовано за Becker 1996, p. 113.
443
"У повітрі...": Report from Jiangxi (autumn 1958), зацитовано за Spence 1990, p. 580.
444
"Комунізм — це рай...": Song by Kang Sheng (1958), зацитовано за Becker 1996, p. 104.
445
"Ніхто з нашої...": Informant, зацитовано за Becker 1996, p. 136.