ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
ОБВИНУВАЧЕНИЙ: ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ДЖЕФФРІ МІЛЛЕР
Human Rights Watch стверджує, що «генерал-майор Джеффрі Міллер, командувач табором для військовополонених суворого режиму в затоці Ґуантанамо, Куба, має бути залучений до розслідування за звинуваченням у військових злочинах і тортурах утриманих в цьому таборі». Крім того, він «знав або повинен був знати, що війська, які перебувають під його командуванням, здійснювали військові злочини і акти тортур проти затриманих в Ґуантанамо». Крім того, «генерал Міллер, можливо, запропонував ввести у в’язницях Іраку методи допитів, які стали однією з можливих причин тортур і військових злочинів у в’язниці Абу-Ґрейб».
Генерал Міллер був командувачем об’єднаного угруповання військ в Ґуантанамо з листопада 2002 по квітень 2004 року. Потім він став заступником командувача операціями із затримання в Іраку. Цю посаду він обіймав до 2006 року. Його відправили в Ґітмо на заміну генералові Ріку Беккусу: вище командування вважало, що Беккус «панькається» з ув’язненими, наполягаючи на виконанні Женевських конвенцій. Невдовзі табір Ікс-Рей перетворився на табір Дельта, де містилися 625 ув’язнених, і працювали 1400 фахівців військової розвідки та військових поліцейських, і ситуація була дуже напруженою.
Міллер виявився новатором і створив спеціалізовані команди допитів, які вперше об’єднували фахівців військової розвідки і військової поліції. Це розмивало кордон, який раніше в армії був непроникним. Міллер запросив експертів, які могли б допомогти проникати в голови ув’язнених. «Він запросив фахівців з поведінки людини, психологів і психіатрів [і цивільних, і військових]. Вони шукали психологічні вразливі місця, фобії, способи маніпулювати затриманими, щоб змусити їх співпрацювати, вони шукали “слабкі місця”, пов’язані з психологією і культурою»[459].
Використовуючи дані з медичних карток ув’язнених, слідчі Міллера намагалися викликати у них депресію, дезорієнтувати і зламати їхню волю. В’язні пручалися: вони оголошували голодування, не менше 14 ув’язнених скоїли самогубство на початку служби Міллера, а в наступні кілька років спроби самогубства зробили кілька сотень ув’язнених[460]. Нещодавно троє затриманих у Ґітмо вчинили самогубство, повісившись у своїх камерах на простирадлах. Жодному з них не було висунуто офіційних звинувачень, хоча вони провели в Ґітмо по кілька років. Замість того щоб визнати такі дії актами відчаю, один державний чиновник назвав їх «демонстрацією» для привернення уваги[461]. Один з контр-адміралів ВМФ стверджував, що це були зовсім не акти відчаю, а «акти асиметричної військової дії проти нас».
Від нових команд слідчих, яких зібрав Міллер, вимагали агресивніших дій — адже Міністр оборони Рамсфелд офіційно дозволив використовувати найжорсткіші методи, санкціоновані для використання американськими солдатами. В’язниця Абу-Ґрейб повинна була стати новою експериментальною лабораторією Міллера, де перевірялися б його гіпотези про те, які засоби допомагають отримувати «цінні розвіддані» від впертих ув’язнених. Рамсфелд разом зі своїм асистентом Стівеном Кембоуном відвідував Ґітмо, щоб зустрітися з Міллером і переконатися в тому, що вони розуміють один одного.
Як ми пам’ятаємо, генерал Карпінскі заявила, що Міллер сказав їй: «Поводьтеся з утриманими як із собаками. Якщо... вони думають, що чимось відрізняються від собак, ви з самого початку втратите контроль над процесом допиту... І це працює. В затоці Ґуантанамо ми так і робимо»[462].
Карпінскі також офіційно заявила, що Міллер «казав мені, що збирається “Ґітмозувати” операції із затримання (в Абу-Ґрейб)»[463]. За словами полковника Паппаса, Міллер сказав йому, що використання собак в Ґітмо виявилося ефективним у побудові атмосфери, що дає змогу отримувати інформацію від ув’язнених, і що можна використовувати собак «в намордниках або без»[464].
459
У червні 2006 року біля 90 в’язнів в Ґітмо оголосили сухе голодування в знак протесту проти нелегального ув’язнення. Командуючий ВМФ заявив, що ця акція всього лиш демонстрацією, щоб «привернути увагу». Щоб в’язні не померли з голоду їх прийшлось примусово годувати через трубки в носі, для чого знадобилось мінімум шість медпрацівників. Це само по собі пригадує тортури, але влада окреслює це як «безпечно і гуманно». Див: Ben Fox, «Hunger Strike Widens at Guantanamo», Associated Press, ЗО травня 2006 року, та Andrew Selsky, «More Detainees Join Hunger Strike at Guantanamo,» Associated Press, 2 липня 2006.
460
У попередніх розділах я вже розказував про голодування політичних в’язнів в Іралндії і інших місцях, щоб привести паралелі з тактикою яку використовував наш в’язень Клей-416. Одним із найвідоміших учасників голодування в Ірландії, внаслідок якого він і помер, був Боббі Сандс. Цікаво, що організатор голодування в Ґітмо, Беніям Мухамед аль-Хабаші заявив, що він і інші учасники голодування доб’ються задоволення вимог, або помруть як Боббі Сандс, який “мав відвагу переконань і помер за ідею. Ніхто ні на момент не повинен сумніватись, що мої брати тут мають менше відваги”. Див: Kate McCabe, «Political Prisoners’ Resistance from Ireland to GITMO: ‘No Less Courage,’» www.CounterPunch.com, 5 травня 2006 p.
461
«GITMO Suicides Comment Condemned. U.S. Officials’ «Publicity Stunt» Remark Draws International Backlash,» Associated Press, 12 червня 2006. чиновником був Колін Графі, Colleen Graffy, секретар відділу Державного департаменту США. Офіцером ВМФ був Генрі Гарріс.
462
Janis Karpinski, інтерв’ю на «А Question of Torture,» PBS Frontline, 18 жовтня 2005 p. Також згадувалось в «Iraq Abuse ‘Ordered from the Top,’« BBC, 15 червня 2004 р., доступне: http://news.bbc.co.uk/2/hi/americas/3806713.stm. Коли Міллер прибув до Абу-Ґрейб, він сказав: «На мою думку, ви ставитеся до в’язнів надто добре. В Ґуантанамо в’язні знають хто головний, і вони це розуміють із самого початку». Він сказав: «Ви маєте відноситись до в’язнів як до собак, і якщо ви думаєте, чи відчуваєте інакше—ви втратили контроль. Доступно на: http://truth-out.org/archive/component/k2/ item/60216:bush-on-trial-for-crimes-against-humanity.
463
Scott Wilson and Sewell Chan, «As Insurgency Grew, So Did Prison Abuse,» The Washington Post, 9 травня 2004. Також див: One Woman’s Army (New York: Hyperion, 2005), c. 196-205.
464
Jeffrey R. Smith, «General Is Said to Have Urged Use of Dogs,» The Washington Post, 26 травня 2004.