ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Однак іноді «методи створення вбивць» виходять з-під контролю, і тоді вбивства стають звичайною справою. Ось слова солдата, хлопця якому 21 рік, який щойно вбив мирного мешканця Іраку, що відмовився зупинити машину для перевірки. «Нічого особливого. Тут вбити людину — те саме, що розчавити мурашку. По-моєму, вбити людину — це все одно що подумати: “А чи не час з’їсти піцу?” Я думав, що вбивство людини — це подія, яка змінює все життя. А потім я це зробив і подумав: “Ну і що?”»[474].
19 листопада 2005 року в іракському місті Хадіта біля дороги вибухнула міна. Був убитий американський морський піхотинець і поранені ще двоє солдатів. За даними слідчої групи ВМФ, через кілька годин загинули 15 іракських мирних жителів — нібито від вибуху саморобного вибухового пристрою. Справу було закрито, тому що від вибухів в Іраку майже кожен день гине багато людей. Проте один з жителів Хадіта (Тахер Тхабет) зробив відеозапис трупів цих іракців, і на них виразно видно кульові поранення. Він передав цей запис у бюро журналу Time у Багдаді. Зрештою було проведено серйозне розслідування вбивства 24 цивільних осіб солдатами батальйону морської піхоти. Було з’ясовано, що морські піхотинці увірвалися в будинки трьох місцевих жителів, методично розстріляли і закидали гранатами майже всіх, хто там перебував, зокрема семеро дітей і чотирьох жінок. Крім того, вони застрелили таксиста і чотирьох студентів, які зупинилися поряд.
Коли стало ясно, що ці вбивства мирних жителів не були нічим спровоковані, й солдати порушили правила ведення бойових дій, керівництво морської піхоти зробило незграбну спробу зам’яти справу. У березні 2006 року командир батальйону і два командира його роти були звільнені від командування; кожен з них оголосив себе «жертвою політичних інтриг». Зараз по цій справі ведеться ще кілька розслідувань, і зрештою перед судом можуть постати кілька високопоставлених командирів. До цієї жахливої розповіді треба додати, що бійці роти «Кіло» 3-го батальйону 1-го полку морської піхоти були досвідченими солдатами, це була їхня друга або третя бойова операція. Раніше вони брали участь у серйозних бойових діях у Фаллуджі, де загинули або були серйозно поранені майже половина їхніх товаришів. І різанина в Хадіта стала наслідком гніву і бажання взяти реванш[475].
Війна — пекло для військових, але для мирних жителів усе ще гірше. Особливо для дітей, які опинилися в зоні бойових дій, коли солдати втрачають моральні орієнтири і виявляють до них жорстокість. Під час недавнього інциденту, по якому також йде слідство, американські солдати вбили 13 мирних жителів в іракському селі Ішакі. Деякі з них були зв’язані і вбиті пострілами в голову, в тому числі кілька дітей. Американські військові керівники визнали вбивства «осіб, які не брали участі у військових діях», і назвали їх жертвами «супутніх збитків» (ще один евфемізм, який пов’язаний з відключенням моралі)[476].
Тільки уявіть, що відбувається, коли високопоставлений офіцер дозволяє солдатам яких звинуватили у вбивстві трьох беззбройних іракців під час рейду в місті Тікріт, командир бригади, полковник Майкл Стіл сказав «вбити всіх повстанців чоловічої статі, всіх цих терористів». Військовому, який доповів про це нове правило ведення бойових дій, стали загрожувати його товариші, які вимагали, щоб він мовчав про вбивства[477].
Одне з найгірших страхіть війни — зґвалтування жінок, як це було під час різанини в Руанді, коли ополченці-гуту ґвалтували жінок тутсі, про що йшлося в першій главі. Нові свідчення не менш жахливої жорстокості виринули в Іраку. Федеральний суд розглядає обвинувачення групи американських військових з 101-ї Повітрянодесантної дивізії у зґвалтуванні чотирнадцятирічної дівчинки. Перед цим вони вбили її батьків і чотирирічну сестру, а після зґвалтування вистрілили їй у голову і спалили тіло. Є неспростовні докази того, що вони зробили цей кривавий злочин навмисно. Побачивши молоду дівчину на контрольно-пропускному пункті, вони зняли форму (щоб їх не впізнали), а перед тим, як зґвалтувати її, вбили всю її сім’ю. Армійське керівництво намагалося покласти відповідальність за ці вбивства на повстанців[478].
474
Vicki Haddock, «The Science of Creating Killers: Human Reluctance to Take a Life Can Be Reversed Through Training in the Method Known as Killology,» San Francisco Chronicle, 13 серпня 2006 року.—C. El, E6. Цитата колишнього рядового Стівена Ґріна—С. Е1.
475
David S. Cloud. «Marines May Have Excised Evidence on 24 Iraqi Deaths,» The New York Times, 18 серпня 2006 року; Richard A. Oppel. Jr., «Iraqi Leader Lambasts U.S. Military: He Says There Are Daily Attacks on Civilians by Troops,» The New York Times, 2 червня 2006 року.
476
D. S. Cloud and E. Schmitt, «Role of Commanders Probed in Death of Civilians,» The New York Times, June 3, 2006; L. Kaplow, «Iraqi’s Video Launched Massacre Investigation,» CoxNews Service, 4 червня 2006 року.
477
MSNBC.COM . «Peers Vowed to Kill Him if He Talked, Soldier Says,» Associated Press report, August 2, 2006. available at http://www.nbcnews.com/id/14150285.
478
T. Whitmore, «Ех-Soldier Charged with Rape of Iraqi Woman, Killing of Family,» 3 червня 2006 року; Julie Rawe and Aparisim Ghosh, «А Soldier’s Shame,» Time, 17 липня 2006 p.—C. 38-39.