ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Мова йде про нанесення тілесних ушкоджень, побиття кулаками і ногами, інсценізації страт, сексуальні домагання затриманих жінок статі, погрози вбивств іракських дітей «щоб провчити інших іракців», роздягання затриманих, побиття та застосування до них електрошокерів, кидання каменів в іракських дітей, скутих кайданками, задушенні затриманих хустками і допити під прицілом. Принаймні 26 випадків призвели до смерті затриманих. За деякими з них вже були проведені військові трибунали. Зловживання відбувалися не лише в Абу-Ґрейб, але і в Кемп-Кроппер, Кемп-Букка і в інших місцях ув’язнення в Мосулі, Самаррі, Багдаді і Тікріті в Іраку, а також на передовій оперативній базі Орген-Є в Афганістані (див. у Примітках посилання на повний текст доповіді)[468].
Звіт Пентагону про дванадцяте розслідування військових зловживань, здійснене під керівництвом бригадного генерала Річарда Форміка, зазначає, що впродовж перших чотирьох місяців 2004 року американські війська використовували різні жорстокі, несанкціоновані методи допитів. Це було вже після того, як стало відомо про зловживання в Абу-Ґрейб (у 2003 році), і після того, як були скасовані санкції на їх використання. Іноді затриманих годували тільки крекерами і водою впродовж 17 днів, позбавляли одягу, тижнями тримали у тісних камерах, де було неможливо встати або лягти, піддавали холоду, перевантажували органи сприйняття і позбавляли сну. Попри всі ці факти, жоден із солдатів не отримав навіть догани. Формік дійшов висновку, що зловживання не були «навмисними» і відбувалися не з «особистих схильностей», але через «неадекватну стратегічну політику». Також він намагається «відмити» пляму на репутації армії. Він пише, що на основі його спостережень, «унаслідок такого звернення жоден із затриманих серйозно не постраждав»[469]. Неймовірно!
МОРСЬКІ ПІХОТИНЦІ ХОЛОДНОКРОВНО ВБИВАЮТЬ ІРАКСЬКИХ МИРНИХ ЖИТЕЛІВ
Досі ми говорили про «діжки дьогтю», про в’язниці, які можуть розбестити хороших охоронців. Але є «діжка» більша і жахливіша. Це «діжка» війни. Під час будь-якої війни, у всі часи, в будь-якій країні, звичайні і навіть хороші люди перетворюються на вбивць. Саме цьому вчать солдатів: вбивати тих, хто вважається ворогом. Однак у надзвичайно напружених умовах бойових дій, в обстановці постійної втоми, страху, гніву, ненависті і помсти люди можуть втратити моральні орієнтири і почати вбивати не тільки ворожих солдатів. Якщо військова дисципліна не підтримується на належному рівні, якщо солдати забувають про те, що взяли особисту відповідальність за свої дії, якщо офіцери вищої ланки не контролюють ситуацію, то лють проривається назовні, і ми спостерігаємо неймовірні оргії насильства і вбивства мирних жителів. Саме так було в Сонґмі та в інших, менш відомих випадках різанини, наприклад, влаштованої бійцями Tiger Force («Тайгер Форс») у В’єтнамі. Це елітний підрозділ залишило за собою кривавий слід завдовжки сім місяців, вбиваючи беззбройних мирних жителів[470]. На жаль, жорстокість війни, яка витікає з полів битв і заповнює мирні міста, знову проявилася в Іраці[471].
Військові експерти кажуть, що в ході асиметричних військових дій, коли солдатам доводиться воювати з невловимим ворогом, їм стає важче й важче підтримувати дисципліну. Військові злочини відбуваються під час будь-якої війни, окупаційні сили здійснюють їх майже завжди, навіть дуже «високотехнологічні». «Бойові дії — це стрес, і злочини проти мирного населення — класичний симптом військового стресу. Коли солдатів і бойових дій багато, хтось обов’язково почне вбивати мирних жителів», — вважає один з керівників наукового центру армії у Вашингтоні[472].
Потрібно визнати, що солдати — це добре навчені вбивці, які успішно пройшли інтенсивний вишкіл у тренувальних таборах, і їх випробувальним майданчиком було поле битви. Вони повинні навчитися пригнічувати свої моральні принципи і забувати про заповіді «Не убий». Військова підготовка призначена для «перепрограмовування» мозку, навчання його вважати, що вбивства у воєнний час — це природна реакція. Ця наука називається «вбивствологією». Цей термін ввів підполковник у відставці Дейв Гроссман, викладач Військової академії у Вест-Пойнті. Теорія «вбивствології» описана в його книжці «Про вбивство» і на його веб-сайті[473].
468
Більше 100 000 сторінок державних документів, що описують знущання і тортури над затриманими можна знайти на сторінці АСШ в вільному доступі: https://www.thetorturedatabase.org/search/apachesolr_search. Інформаційний бюлетень можна знайти: http://www.rawstory.com/news/2006/New_Army_ documents_reveal_US_knew_0502.html.
469
Eric Schmitt, «Outmoded Interrogation Tactics Cited,» The New York Times, 17 червня 2006 року.—C. All.
470
Газета Toledo Blade із Огайо і її репортер отримав Путцерівську премію за розслідування злочинів вчинених «Тайгер Форс» у В’єтнамі, де цей підрозділ протягом семи місяців вбивав цивільне населення і проводив погроми, що протягом трьох десятків років приховувалось військовим командуванням. Цей підрозділ 101 повітряно-десантної дивізії був одним із найбільш заслужених у В’єтнамі. Армія розслідувала свідчення щодо їхніх військових злочинів, тортур, вбивств, нападів на цивільне населення і дійшла висновку, що можна звинуватити 18 військових, але жодних обвинувачень не було представлено. Див: «Buried Secrets, Brutal Truths,’« http://www.toledoblade.com/. Експерти згідні, що якщо провести розслідування швидше—можна було б уникнути різанини в Сонґмі, яка відбулась шість місяців пізніше.
471
Американський репортер Нір Розен, який протягом трьох років мешкав в Іраку, розмовляє арабською, навіть на місцевому діалекті, повідомляє: «Окупація перетворилася на один розтягнений злочин проти іракського населення, який, в більшості залишився непоміченим в американському суспільстві та ЗМІ. Див: Nir Rosen, «The Occupation of Iraqi Hearts and Minds,» 27 червня ‘2006, доступне: http://www.truthdig.com/dig/item/20060627_occupation_ iraq_hearts_minds. Також див. коментар репортера: Haifer Zangana, «All Iraq is Abu Ghraib. Our Streets Are Prison Corridors and Our Homes Cells as the Occupiers Go About Their Strategic Humiliation and Intimidation,» The Guardian, 5 липня 2006.
472
Anna Badkhen, «Atrocities Are a Fact of All Wars, Even Ours: It’s Not Just Evil Empires Whose Soldiers Go Amok,» San Francisco Chronicle, 13 серпня 2006, pp. El, E6. Цитата Джона Пайка, директора GlobalSecurity.org, on р. Е 1
473
Dave Grossman, On Killing: The Psychological Cost of Learning to Kill in War and Society (Boston: Little, Brown, 1995). Grossman’s website is www.killology.com.