Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Він нападав на потяги, банки, в’язниці, царські управи з цього й іншого боку Уралу. Сам утікав із в’язниць, влаштовував бунти в’язнів — під час першого заслання збунтував тюрму, власне, в Іркутську, і з того постало криваве заворушення, тож йому продовжили термін. Він стріляв у царських сановників, у військових і аристократів, на війні й у містах, наказуючи іншим, руками своїх людей, а також особисто, з короткодульного браунінґа. Він їздив світом, аґітуючи за Польщу, збираючи кошти на польську справу, укладаючи союзи від імені Польщі, — Відень, Цюріх, Берлін, Париж, Лондон, Америка, Японія, Китай. Він створював і втрачав таємні партизанські війська: творив їх з нуля, уже майже відверто, зокрема тут, у Сибіру, — після другого, третього заслання (з яких, звичайно, втікав). Він висаджував у повітря урядові споруди, казарми, мости, навіть підірвав одну греблю. Ворогів і конкурентів позбувався з однаковою жорстокістю, мабуть не до кінця вбачаючи різницю між ними. Уже з десяток разів охранка й козаки сиділи в нього на шиї, але він рятувався неушкодженим. У Харбіні аґенти імператора Хірохіто тримали його на прицілі, але він вивернувся завдяки слову честі.
— Сонные рабы також легко здобувають подібну ірраціональну впевненість у майбутньому, — відізвалося крізь дим.
— Чи чули ви, може, про інженера Оссовєцького. Я здавна мав певність у силі думки, визволеної від часу й простору. Пан Стефан показав мені…
Він поклав карту й раптом кинув стрімкий погляд. Озирнулося через плече за вікно, просто в сліпучу білість. Але то не сніг бив в очі сонячною барвою.
— Один! — вигукнув Пілсудський.
Пан Кшиштоф встромив у кімнату опущену голову. Старий вказав на полуденні світла. Один поквапився на вулицю, одразу скликаючи людей.
Не запиталося. Пілсудський попив чая, витер вуса, бороду.
— Ваш приятель, доктор Тесла…
— Залишився.
— Неподалік від Байкалу є таке місце, про яке гуляють між бурятами оповіді, що навіть у найсуворіші морози там квітне зимове життя, повільне, темне, й що там абааси викрадають людей і тварин у Підземний Світ, перетворюючи на мамутів, а хто…
— Я знаю, що існує. Здогадався. Тобто… вирахував. — Затягнулося світлим димом. — Батько про нього почув від вас. У нього було тільки пару пляшок сажаевки для початку, нічого б…
— Він сам захотів! — Пілсудський гнівно ляснув гральною картою. — Він сам пішов!
Тихо засміялося.
— Я знаю. Він, ніхто інший, він сам.
— Я дам вам мапу…
— Мені не пильно. — Піднеслося руку з цигаркою, оленяча шкура зісковзнула з рамен. — Я зовсім не кваплюся у Кригу. Це самогубне задоволення.
Він насупився.
— Як для кого. Це ви мене шукали через Хрущинського, ви хотіли поговорити зі мною, пане Ґерославський. І що, тепер ви вже цього не прагнете? Батька знайти?
— Батька розморозити, батька урятувати… А пощо вам такий розморожений Ґерославський, який із лютими не балакає?
Він скривився.
— Ви відчуваєте до мене злу недовіру, чи я вам у чомусь кривди завдав?
Тоді вийнялося з-за пазухи кожуха пошарпаний аркуш, складений увосьмеро. Розпросталося його поволі на столі.
Пілсудський поглянув збентежено.
— Що це за математика знову?
— Не математика, а зашифрований лист від варшавських соціалістів до Філіпа Ґерославського, якого я мав йому, попри вашу тут сувору охорону, переказати.
— І що ж там пишуть?
— Весна народів — так. Відлига до Дніпра. Але Петербурґ, Москва, Київ, Крим — ні. Японія — так. Партія наказує: час компенсації — так; Росія під Кригою. Усі засоби — так. Увага: «молоді» й розтальники проти Зими. Борони лютих. Не вір Старому. Кур’єр прибуде. Живеш.
— Ага.
— Тож я думаю, — тягнулося поволі, — що батько не цілком із вашою політикою погоджувався. Либонь, він написав до старих товаришів, перш ніж зійшов на Шляхи Мамутів. Домовився про листування, про шифр. Може, він власне застерігав їх перед Юзефом Пілсудським? Бо пішов до лютих, а потім минув рік, другий, третій, четвертий — і що? Ви далі стріляєтеся з козаками на сибірському бездоріжжі, а Польщі як не було, так і немає.