Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Так легко Історію не розвернути.
— Але Крига, Крига із неї спочатку мала б зійти! А тут нічого — Зима ще більша. Хіба що ви не вірите Бєрдяєву, але тоді навіщо намагатися досягти Відлиги? Хіба лиш для занепаду крижлізної промисловости? Га?
— У мене слабка голова до метафізики, зрештою, логічні абстракції Маркса теж якось не пасують до мого мозку. Я вважаю себе передусім практиком, пане юначе-математику, і навіть якщо загалом теорії Бєрдяєва не вважаю істинними, я все ж бачу — власне тому, що дивлюся з позиції практики, — що в них щось є. Історія точиться по-іншому, ніж усі очікували. — Він повернувся у кріслі, вказав картою (винова дама) на книжкову полицю. — Погляньте там на Зеєштерна. Ну, візьміть, візьміть, зазирніть.
Усталося, знялося книжку. «1906: Der Zusammenbruch der alten Welt», перевидання ляйпціґського видання 1907 року, авторства якогось Фердінанда Ґраутгоффа, який у першому виданні ховався під псевдонімом «Зеєштерн». Погорталося вступ. Книжка цілком виразно пророкувала війну Британської імперії з Німеччиною, спровоковану якимось кумедним інцидентом у колонії на Самоа, у відповідь на що Королівський Флот атакує Куксгафен, тим самим розпалюючи гігантський європейський конфлікт.
— Бачте, коли я мешкав там, у Європі, — оповідав у тоні гутірки Старий, — мене вразило те, у скількох романах, причому популярних, копійчаних, друкованих у журналах, у скількох романах описувалося тоді — й за багато років до того — таке майбутнє, на яке ми всі палко сподівалися: велика війна між великими державами, завдяки якій з’явиться шанс для вільної Польщі. Потім я навіть намагався ці романи колекціонувати — але у мене по життю погано з майном, книжка тут, книжка там… Було у мене десятки назв, якщо й не сотні. Німецька, англійська, ба навіть французька літератури. Романи Кертіса, Ле Ке, Коула, Оппенгайма, Айзенгарта, Німана, Гайнрічки, Мюнха, Трейсі, Бляйбтроя. Переважно про вторгнення Німеччини до Великобританії і різні війни імперії Гогенцоллернів. Була й така, у якій на порятунок британцям приходять японці. А ось ця — погляньте на її завершення, на фінал воєнної історії.
Знайшлося закладку між багато разів читаними сторінками й уривок завершення, обведений олівцем.
«Доля світу вже не перебуває у руках двох морських потуг німецької раси — Великобританії й Німеччини, — але на землі вона перейшла до рук Росії, а на морі — Злучених Держав Америки. Санкт-Петербурґ і Вашинґтон зайняли місце Берліна й Лондона».
— Велика Війна висить, висіла над головами, й до Року Лютих люди в Європі це відчували, запах пороху стояв у повітрі. Дехто навіть уже вголос це визнавав, ну, принаймні кожен під свідомою думкою носив таку впевненість: дух нервовий, бойовий підноситься, армії готуються до жорстких випробувань у битвах, будують кораблі, купують гармати, молодь нетерпляче тупає, девушки офіцерів до вівтарів тягнуть, а дипломати самі на шпионов перетворюються. Динаміт підкладено, ґніт приєднано, бракувало тільки сірника, — ну й отак це замерзло.
— Але ви ж хіба не належите до тієї партії, яка вважає, що Історія робить людей, а не люди Історію.
— Подивіться на.., а, ні, тут я її не маю. «Про цивілізації Зими» Фелікса Конечного. Що є суб’єктом Історії — цивілізація, каже Конечний, себто таке щільне переплетення культури, законів, моралі, релігії, унікальне для певних народів, їхній спосіб організації колективного життя.
— Це не мусить бути Держава.
— Ох, мусити — то не мусить. Візьмемо, наприклад, єврейську цивілізацію, найстарішу живу цивілізацію світу. Може, вона й справді безсмертна! В тому ж бо й різниця з індивідуальними організмами, людськими також, у категоріях яких люблять промовляти шпенґлєри, що народжується, росте, перецвітає, нездужає і нарешті вмирає кожен організм Історії. Але Конечний каже: закони Історії відрізняються від законів природи й усіх інших відомих людині систем.
— Вони вимагають власної, окремої науки. Ви про це кажете? Власних точних алґоритмів, заснованих на цілком нових правилах.
— Так. Отож цивілізація може бути безсмертною. Навіть цілком розчавлена, вона може відродитися, відбудуватися у видимих матеріальних інстанціях. Яким чином? А таким, що цивілізація — це не земля і міста, не зáмки й фабрики, не армії й навіть не мільйонні популяції — а передусім і насамперед: здоровий, цілісний взаємозв’язок моральности, віри, законів і звичаїв.