Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Споранґій ідей.
— Так! Звідси випливає усе! Також нація як нація, — бо чим ж є нація без істинної ідеї нації? А хто будує на брехні й омані, завжди буде слабшим супроти того, хто ґрунтується на істині. Так само вождь, який спирається у боротьбі на брехливі вістки, керується брехливими звітами, прямує до поразки, — й так само нація, яка виводить свої ідеї з брехні, простує до неминучої загибелі.
— Тому в Зимі…
— У Зимі цивілізація не умре.
— Але чи в Зимі вона зміниться? Чи вона одужає? Чи вирветься з задушливих обіймів інших заморожених цивілізацій?
— Ось чому, пане Бенедикте, нам потрібна Відлига у Царстві Польському й у Литві, в Галичині, а також і в усій Австро-Угорщині, до Дніпра на сході — але не далі, не в самій Росії; їй не можна давати шансів на одужання, на модернізацію.
Поставилося книжку на місце, вмостилося знову на лаві, вийнялося новий цигарковий папірець. Біле крижане світло лилося з-над голови, Пілсудський сидів у ньому, ясно окреслений на лініях тіла, вирізаний із тла контрастами морозного відблиску. Як однобарвна постать, зображена на вітражі, коли він замерз так у роздумах із черговою картою у пальцях, — заморожений.
І побачилося його власне, наче скляний вітраж, тобто наскрізь.
Як звільнити землі Польщі з-під усіх займанщин? Відлиги не вистачить, конче потрібна власне велика загальноєвропейська війна — або всеобщая Революція, яка за планом Бронштейна-Троцького крокує світом. Пілсудський продавав японцям задум про розчленування замороженої Імперії Романових на національні частини, із яких постали б менші незалежні країни, а також віддаленіші великі держави, що не загрожували б Японії, як-от Федеративна Республіка Польща, яка не надто відрізнялася б від Польщі Яґайлонів. Інші концепції передбачали приєднання Конгресового Царства до Габсбурзької імперії, але на рівних правах, аби постало нове утворення: Австро-Угро-Польща. Все залежало від того, як сильно розімкнуться щелепи Історії, іншими словами: наскільки попустить Крига.
… Польська соціалістична партія розділилася на цьому тлі: одні покладалися передусім на Революцію, себто розмороження усієї Російської імперії, інші — на національне повстання, себто розмороження Польщі й Литви. Згідно з тим, що казав редактор Вулькевич і що кажуть тут японці, Пілсудський переконав стару Партію і свою Революційну Фракцію, що власне Росія під Кригою, скута усією візантійщиною й архаїкою самодержавства, не скерована в ХХ століття, спутана у вічній передреволюційній напрузі, тільки така Росія гарантує розмороженій Польщі шанси справедливого зростання до її природної державної сили та її природного місця в Європі. Що є логічним продовженням суперечки Пілсудського зі світлої пам’яти Романом Дмовським, бо якою падаллю мала б нова Польща відгодуватися до моці великої держави? — Таж не на Німеччині й Австрії, а лише на слабості замороженого Сходу. Зрештою, можливо Зюк залишається щиро переконаним, що Росія, відпущена з-під Криги, аж ніяк не піде стежкою пролетарської революції, як вважають «молоді», й про це уся суперечка.
… Але навіть стара ПСП, яка згоджується з цими міркуваннями, не має довіри до Пілсудського! «Не вір Старому»! У чому сáме Батько Мороз мав би йому не вірити?
Тепер, однак, бачилося: Юзеф Пілсудський. Мав слушність Ізидор Хрущинський: він ту саму його єдиноістину узрів.
— Ви — справжній заморозник!
Він поклав карту.
— Мгм?
— Від щирого серця, від душі — заморозник! Навіщо вам Крига в Росії — для того, щоб знову вкрити нею Польщу, як тільки лише вона постане у формі, яка вам пасує! — Закурилося нову цигарку. — Спробую угадати: Держава! Потужна Держава, о, ефективна диктатура, незалежна країна під вашою абсолютною владою! Це вже почалося, — махнулося рукою у димі, — ви вже так військо під себе творите, людей в ієрархії заморожуєте, я ж бачу: самого себе не обманеш, це і є істина про Юзефа Пілсудського.
… Але польська традиція…
Він вибухнув.
— Традиція-гівниція! — пирхнув рясно слиною на стіл і пасьянс. — Ви не переконаєте мене в тій дурості, що Польща лише до тієї міри може бути Польщею, якою терпітиме бешкети, чвари й еґоїстичні справи, давні свої свавілля!
Він підвівся, промарширував від стіни до стіни й від стіни до печі, голосно ступаючи підкованим взуттям по підлозі, аж собака прокинувся і сиву голову підняв, очей, утім, і далі не розплющуючи: він занепокоєно нюшив за Пілсудським.