Крига. Частини ІII–ІV

— І справді, буцімто ваша головна мета полягає у такому вихованні людей під вашою орудою, щоби послані в бій, вони, не задумуючись, виконували кожен наказ зверхників, далебі, як від самого Бога почутий. З ким лише тут у вас не розмовляю, відповідь однакова: «буде, як Старий скаже», «що Старий скаже — це найкращий шлях», «слухай Старого». Навіть давні народні, релігійні пісні під Юзефа Пілсудського переробляють! Ось ідеал Держави! Ось мрія диктатора: послух Авраамовий.

Він замкнув двері.

— Скажіть мені, пане математику: чи ж солдат не має коритися усім наказам вождя?

— Є, звісно, й такі, які негідно виконувати за будь-яких обставин.

— Убивати безневинних.

— Убивати безневинних, так, — відповілося обережно, вдихаючи новий дим.

— Хто це, однак, може вирішити? Хто має належні знання, щоби розсудити про законність війни й воєнних методів? — Пілсудський зупинився біля печі, скуйовдив собаці шерсть; псисько облизав йому руку з жалюгідним ентузіазмом. — Ви бачите, в які часи ми живемо: аґентів одинарних і подвійних, шпиків охранки, змовників, провокаторів і таємних змов, які сягають крізь континенти, мови й цивілізації. Погляньте, від чого залежить незалежність Польщі. Хто це зможе охопити однією думкою, однією оповіддю? Чи можете ви обчислити Польщу, пане Ґерославський-молодший?

— Мгм. Чи можу… Ні, не зумію.

— Сьогодні солдат, який самотужки хоче вирішувати на полі бою — а полем бою, як ви бачите, є увесь світ, — вирішувати, що належить до доброї війни, а що вже входить до лихої війни, такий солдат стає для війська й командира тягарем. Більше вже не можна вести воєн на зразок урядів Літа, тобто за згодою і при розумінні спільних цілей повстання панів-братів. Генерали, які пояснюють слушність і необхідність кожного руху, програють упевненим у механічній ефективності генералам Криги. Явні й зрозумілі всім стратегії програють стратегіям таємним, дволичним, із якими обізнані тільки вожді. Та й це ще не бере до уваги найбільш очевидні відмінності: що вождь тому є вождем, що бачить далі, краще, гостріше, ніж кожен нижчий солдат. Багато б навоював Бонапарт, якби тільки ті рухи виконував, які прихильно зі стратегічного і морального погляду оцінили його вояки! Закони величі інші, ніж закони малости.

— Тож отак ви ведете своїх Стрільців шляхом терору: словом вождя.

— Я волів би цього не робити, — зітхнув він. — Я віддаю перевагу Історії необхідній, ідеальній.

— Без вождів, — поглузувалося.

— А ви думаєте, що я це для себе, задля якихось особистих інтересів? Значит, що ця влада є метою? А що ви самі написали в «Аполітеї»? Якби я прагнув лише отого трепету влади й абсолютної сваволі, то тримався б Літа. — Він повернувся до столу, взяв нову гральну карту, поглянув на пасьянс. — Не математичний розрахунок власних сил і противника притаманний вождеві, а ризик. Вождь мусить уміти рахувати й перебувати там, де підрахунок уже втрачає певність, де є тільки ймовірності. В Літі. Адже під Кригою — що залишається? Математика, пане Ґерославський.