Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Пост-апокалипсис » Крига. Частини ІII–ІV
Крига. Частини ІII–ІV - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Крига. Частини ІII–ІV

Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:

Прибувши до Іркутська, Бенедикт Ґерославський потрапляє в середовище великих підприємців і промисловців, частина з яких прагнуть політичної незалежності Сибіру. Тут він співпрацює з геніальним американським винахідником Ніколою Теслою, якому російський імператор доручив розробити зброю проти лютих, аби подолати Кригу і розморозити Історію. Проте на кожному кроці на Бенедикта чигають небезпеки й випробування, влаштовані фанатичними шанувальниками Мороза, якими керує всемогутній Григорій Распутін. Усе ж він прямує у саме серце Краю Зими. Чи вдасться Ґерославському розшукати батька? Чим завершаться експерименти Тесли? Чи настане в Євразії велика Відлига? І чи розшукає наш герой свою прекрасну Єлену?
1 ... 242 243 244 245 246 247 248 249 250 ... 365
Перейти на страницу:

— Як нам протистояти російській Державі? — запитав він, кинувши меткий погляд крізь вікно. — На чому спертися? На спонтанних романтичних повстаннях, гарячковому хаосі, революційному сум’ятті? Ні! Досить уже цього було! Доки боєць не слухатиметься наказів командира, як слова Бога Єдиного, доти ми не матимемо шансів проти Російської імперії.

— Отож, військо.

— Військо! Запліснявілим цивільним може здаватися, що так звані терористи, бойовики, які кидають бомби й руйнують гнобительську Державу, є силою хаосу, екстремістами Літа, — нічого більш помилкового! Послухайте їх уважно: за винятком щирих бакунінців, усі вони відстоюють Кригу, ба навіть, насправді, ще холоднішу Державу — тільки що іншу Державу, їхню Державу, збудовану згідно з їхніми мріями. Це не мій принцип — це принцип будь-якої революції. А те, що я мости висаджую? Висаджую, щоби могти будувати!

— Але що то за вибір: Держава або Держава?

— Так, я знаю, поляки із недовірою ставляться до будь-якої бюрократії, і завжди готові діяти самостійно, анархічно. Ми — найбільш цивільна нація у світі! Та ще й пишаємося цим державним самозреченням, цієї культурою бездержавности!

На кухні пролунало швидке тупотіння, Старий підійшов до дверей, перекинувся з кимось кількома словами; відступив, але, відступивши, одразу ж повернувся і сплюнув через поріг наказ. Відтупотіли.

Вони майнули потім за вікном на снігу, коли бігли через Тунку: один, другий, третій, із ґвинтівками на спині, видихаючи чорну пару.

Глузливо пирснулося.

— І справді, буцімто ваша головна мета полягає у такому вихованні людей під вашою орудою, щоби послані в бій, вони, не задумуючись, виконували кожен наказ зверхників, далебі, як від самого Бога почутий. З ким лише тут у вас не розмовляю, відповідь однакова: «буде, як Старий скаже», «що Старий скаже — це найкращий шлях», «слухай Старого». Навіть давні народні, релігійні пісні під Юзефа Пілсудського переробляють! Ось ідеал Держави! Ось мрія диктатора: послух Авраамовий.

Він замкнув двері.

— Скажіть мені, пане математику: чи ж солдат не має коритися усім наказам вождя?

— Є, звісно, й такі, які негідно виконувати за будь-яких обставин.

— Убивати безневинних.

— Убивати безневинних, так, — відповілося обережно, вдихаючи новий дим.

— Хто це, однак, може вирішити? Хто має належні знання, щоби розсудити про законність війни й воєнних методів? — Пілсудський зупинився біля печі, скуйовдив собаці шерсть; псисько облизав йому руку з жалюгідним ентузіазмом. — Ви бачите, в які часи ми живемо: аґентів одинарних і подвійних, шпиків охранки, змовників, провокаторів і таємних змов, які сягають крізь континенти, мови й цивілізації. Погляньте, від чого залежить незалежність Польщі. Хто це зможе охопити однією думкою, однією оповіддю? Чи можете ви обчислити Польщу, пане Ґерославський-молодший?

— Мгм. Чи можу… Ні, не зумію.

— Сьогодні солдат, який самотужки хоче вирішувати на полі бою — а полем бою, як ви бачите, є увесь світ, — вирішувати, що належить до доброї війни, а що вже входить до лихої війни, такий солдат стає для війська й командира тягарем. Більше вже не можна вести воєн на зразок урядів Літа, тобто за згодою і при розумінні спільних цілей повстання панів-братів. Генерали, які пояснюють слушність і необхідність кожного руху, програють упевненим у механічній ефективності генералам Криги. Явні й зрозумілі всім стратегії програють стратегіям таємним, дволичним, із якими обізнані тільки вожді. Та й це ще не бере до уваги найбільш очевидні відмінності: що вождь тому є вождем, що бачить далі, краще, гостріше, ніж кожен нижчий солдат. Багато б навоював Бонапарт, якби тільки ті рухи виконував, які прихильно зі стратегічного і морального погляду оцінили його вояки! Закони величі інші, ніж закони малости.

— Тож отак ви ведете своїх Стрільців шляхом терору: словом вождя.

— Я волів би цього не робити, — зітхнув він. — Я віддаю перевагу Історії необхідній, ідеальній.

— Без вождів, — поглузувалося.

— А ви думаєте, що я це для себе, задля якихось особистих інтересів? Значит, що ця влада є метою? А що ви самі написали в «Аполітеї»? Якби я прагнув лише отого трепету влади й абсолютної сваволі, то тримався б Літа. — Він повернувся до столу, взяв нову гральну карту, поглянув на пасьянс. — Не математичний розрахунок власних сил і противника притаманний вождеві, а ризик. Вождь мусить уміти рахувати й перебувати там, де підрахунок уже втрачає певність, де є тільки ймовірності. В Літі. Адже під Кригою — що залишається? Математика, пане Ґерославський.

1 ... 242 243 244 245 246 247 248 249 250 ... 365
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)