ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Станом на 10 квітня 2006 року не було жодних доказів того, що Збройні сили робили спроби висунути звинувачення хоча б проти одного офіцера згідно з доктриною командної відповідальності за співучасть у зловживаннях або за зловживання своїх підлеглих. За даними звіту про всі зловживання, що стали об’єктом розслідування, тільки п’ять офіцерів отримали звинувачення у кримінальних злочинах, але жоден — згідно з доктриною командної відповідальності. Одного капітана було звинувачено у недбальстві, внаслідок чого загинули 2 в’язні в Афганістані, звинувачення знято. Лейтенанта звинуватили в нападі та недбальстві, внаслідок чого загинув «в’язень-примара» Манадель аль-Джамаді, і виправдали. Трьох інших офіцерів — лейтенанта, капітана і майора звинувачено у знущанні над в’язнями з летальними наслідками, в яких вони або безпосередньо брали участь, або наказували підлеглим це робити. Один отримав 45 днів ув’язнення, інший — два місяці, і третього виправдано. Військове командування досить поблажливо ставиться до недбайливих офіцерів. Вони отримують лише дисциплінарні й адміністративні стягнення, які зазвичай накладаються у зв’язку з дрібними порушеннями, і отримують легкі покарання. Так сталося у понад 70 випадках серйозних зловживань, включно з десятьма вбивствами та двадцятьма випадками заподіяння тілесних ушкоджень. Така поблажливість поширюється також на агентів ЦРУ (принаймні в 10-ти випадках зловживань) і на 20 цивільних контрактників, які працювали на ЦРУ чи армію. Тож, стає очевидно, що зловживання відбувалися не лише в Абу-Ґрейб. Крім того, армія не готова використовувати принцип командної відповідальності щодо всіх цих випадків зловживань і тортур. (Повний текст звіту про зловживання і відсутність покарань для офіцерів див. у примітках[448].)