Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба

У працях останнього часу визначилась тенденція дещо архаїзувати зміст такого явища, як князь, представити його не феодальним володарем держави чи землі, а таким собі патріархом, слугою народу, вождем героїчної епохи докласового суспільства.

Насправді давньоруський князь, а особливо великий київський, е феодальний монарх з практично необмеженими політичними і соціальними функціями.

Одною з суттєвих функцій князівської влади була законодавчо-судова. Вже з перших років існування Київської держави князі включались в активну законодавчу діяльність. Вона детально вивчена С. В. Юшковим, М. М. Тихомировим, Л. В. Черепні ним, В. Т. Пашуто та іншими дослідниками, які висвітлили феодальний характер давньоруського законодавства.

Звичайно, укладання різних юридичних кодексів, як зауважує І. Я. Фроянов, не було суто приватною справою князя або його найближчого оточення. Воно диктувалось умовами соціально-економічного розвитку країни, стимулювалось соціальною активністю мас, а до правотворчості не закривався доступ представників крупного боярства. Але хіба суть полягає в тому, з ким саме князь укладав судові збірники? Важливіше визначити їх характер, з’ясувати — інтереси якої категорії населення вони захищали. Устави й уставні грамоти вказують на те, що законодавча влада князів поширювалась фактично на всі сфери міського і сільського життя. Вона регламентувала норми міського співжиття, надходження данини на користь держави, розпоряджалась земельними фондами, визначала місце церкви у міському управлінні (Устав Володимира Святославича про церковну десятину, Устав новгородського князя Всеволода про церковні суди, людей і міри торговельні). Природно, що дотримання усіх цих правових норм, що виходили від князівської влади, було обов’язковим для достатньо розвинутого князівського адміністративно-управлінського апарату. До компетенції князівської влади належали справи військові. Князі були головними воєначальниками, безпосередньо відали питаннями оборони країни чи землі, брали особисту участь у військових кампаніях.