Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
23 Іоанн К а н т а к у з е н,—Йдеться про Іоанна VI Кантакузена (? — 1383), візантійського імператора (1347—1354). В 1355 р. постригся в ченці під іменем Іоасафа; в монастирі написав «Історію», в якій зробив огляд візантійських та деяких світових подій між 1320—1356 pp.
24 Н и к и ф о р.— Йдеться про Никифора, константинопольського патріарха (792—828), автора памфлетів, гімнів, історичних праць, або про Никифора II, константинопольського патріарха в 1260 р.
2,1 Максим Плянудес (бл. 1260—бл. 1330) — візантійський письмешшк-богослов, граматик і ритор; знавець античної культури, один із попередників гуманізму доби Відродження; переклав грецькою мовою твори Катона Старшого, Цезаря, Ціцерона, Овідія, Боеція та ін.; коментував твори Арістотеля, Платона; близько 1300 р. уклав збірку байок Езопа та його життєпис.
26 Никифор Грегорас (1295—І360) — візантійський письмен-ник-богослов і вчений-гуманіст, автор проекту реформи календаря; полемізував із філософом-гуманістом Варлаамом Калабрійським, боровся проти містики Григорія Палами. В 1351 р. відлучений від церкви і ув’язнений в монастирі. Його «Римська історія» охоплює період 1204-1359 pp. і висвітлює переважно церковно-богословську боротьбу у Візантії.
27 Святий Григорій (архієпископ фессалоницький (солунський), або Григорій Палямас, чи Палама, XIV ст.) — християнський письменник-богослов, полеміст, автор «Бесідування» з євреями і турками та «Відповідей», що увійшли до «Книги, глаголемої Рушка, сирсчь разрушающая догматьі и богословіе латиньское», списки якої були поширені серед східнослов’янських книжників XV—XVII ст.
2! Варлаам Калаврійський (XIV ст.) —чернець родом із міста Семінарії в італійській провінції Калабрії, візантійський проповідник і письменник-богослов. Започаткував релігійно-філософський рух, що вилився у тривалу боротьбу між його послідовниками (варламітами) і послідовниками Григорія Палами (паламітами).
29 Герма н Сповідник — очевидно, Герман II, візантійський проповідник і богослов-полеміст, константинопольський патріарх у 1222 — 1240 pp. Вів рішучу боротьбу з папським престолом, зокрема з ідеєю унії між західною і східною християнськими церквами.
"...Максим, монах, которий в Москві скончався...-Йдеться, мабуть, про. Максима Грека. (Михаїла Триволіста; 1475—1556), письмеїшика-богослова, перекладача; вчився в Італії, 1518 р. приїхав з Афону до Москви перекладати церковні книги, 1525 р. був ув’язнений в монастирі, де й помер.
31 Іоанн Зонарас (Зонара; ?— після 1159) — візантійський хроніст, автор огляду всесвітньої історії від створення світу до вступу на престол візантійського імператора Іоанна Комніна 1118 р. Його хроніка була популярною в середні віки та в епоху Відродження, зокрема у піве. денних та східних слов’ян. ,
32 Мелетій — Мелетій Пігас (XVI ст.); активно боровся проти католицької агресії на православний Схід та ідеї і здійснення унії; брав участь у релігійному житті на Русі, у церковних справах на Україні.
33 М а р т и н К р у з і й (XVI ст.) — німецький богослов, учасник Тю-бінгенського гуртка протестантських теологів. Приїхавши в Константинополь за. викликом патріарха Ієремії Траноса, домагався, щоб православна церква або визнала протестантизм, або допустила з’єднання православ’я і протестантизму на певних умовах; автор твору «Вісім книг про Турко-Г'рецію» (Базель, 1584).
34 В е с е л е ї л — біблійний старозавітний персонаж, художник і будівничий.
35 Давид — напівлегендарний іудейський цар і поет, життя якого відносять на 1055—1015 pp. до н. е. Йому приписується авторство псалмів, що складають біблійну книгу Псалтир. Біблійні перекази зображують Давида сміливцем, що переміг гіганта Голіафа, джурою, а згодом зятем царя Саула, батьком царя Соломона. В християнській традиції Давид — благочестивий псалмоспівець.
36 Соломон — напівлегендарний іудейський цар, життя якого відносять на X ст. до н. е., син царя Давида; відзначався мудрістю, йому приписується авторство кількох біблійних книг, зокрема «Пісні пісень», «Книги премудрості», «Книги притч». Герой багатьох апокрифічних легенд.
37 С а м с о и — біблійний старозавітний персонаж, давньоєврейський герой, наділений надзвичайною силою, що таїлася в його довгому волоссі; був зраджений своєю коханкою Далілою, котра, обстригши Самсона уві сні, видала його філістимлянам, з якими він провадив війну. Біблійні перекази про Самсона здавна використовуються у світовому мистецтві, були вони популярні і на Україні.
38 А в і с а й (Авесса) — біблійний старозавітний персонаж, іудейський полководець.
39 С т е ф а н (І ст.) — один із сімдесяти апостолів, християнський пер-вомученик. Історію його життя викладено в Діяніях апостолів (гл. 6 і 16).