Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
85 Тих, которії дідицтво княженія Острозького при-няли, такоє ж в них ко благочестію всходньому і народові російському рач зрядити серце, яковоє предреченнії княжата міли! І так в довготу дній щасливе дідичити будуть.— Побажання Захарії Копистенського не збулося: нащадки і спадкоємці князя Костянтина (Василя) Костянтиновича Острозького пот католичилися.
86 С т е ф а н-к о р о л ь — польський король Стефан Баторій (1533— 1586).
...в книжці, «Апокрисис» назва н ой, през Христо-фора Філалета виданой ...— Йдеться про «Апокрисис», полемічний антикатолицький й антиуніатський трактат, виданий польською мовою у Кракові (1597) і українською мовою в Острозі (1598). Псевдонім його автора Христофор Філалет; припускають, що за ним приховався Мартин Броневський (Бронський), який жив у другій половині XVI — першій половині XVII ст.
88 С а м у ї л — біблійний старозавітний персонаж, останній із ізраїльських суддів; надихнув ізраїльтян на опір філістимлянам, внаслідок чого філістимлян було переможено, а іго їхнє скинуто; як суддя виявляв мудрість і справедливість. Самуїлу приписується авторство Книги Суддів (див. початкові глави Першої книги Царств).
89 Леч Ааронов жезл іли палиця перемогла ...— Під
час мандрів через пустиню «коліна» євреїв пересварилися за право служіння богові; було ухвалено звернутися до божого суду; жезли всіх вождів «колін» було покладено на ніч в скинію (похідний храм). На ранок з’ясувалося, що з усіх жезлів жезл Аарона, з коліна Лівіїного, пустив паростки
і розцвів, після чого він став святинею.
90 «І пожре жезл Ааронов оних жезли »...— Друга Книга Мойсеева, Ісход, гл. 7, ст. 12.
91 «Р е к л... апостол: «Але не о всіх єст розу м».—Перше послання апостола Павла до корінф’ян, гл. 8, ст. 7.
02 т- • •
«Ьуди теди віреп аж до смерті, і дам ті корону
ж и в о т а»,—Апокаліпсис, гл. 2, ст. 10.
/ оаникій Г А Л Я Т О В С Ь К И Й
Іоаникій Галятовський (? — 1688) — письменник-полеміст,: агіограф (укладач збірників легенд), проповідник і гомілет (теоретик церковного красномовства), педагог, громадсько-політичний і церковний діяч. Учився у Києво-Могилянській колегії, став у ній викладачем, а з 1657 р.— ректором. З 1669 р. і до смерті — архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові.. Автор збірки взірцевих проповідей «Ключ разумінія...» (Київ, 1659
і 1660; Львів, 1663 і 1665), кількох циклів легендарних оповідань, зокрема «Неба нового» (Львів, 1665, Могильов, 1699), полемічних трактатів «Месія правдивий» (українською мовою — Київ, 1669; польською мовою—Київ.
1672), «Стара західна церква новій римській церкві...» (польською мовою, Новгород-Сіверський, 1678), «Лебідь...» (польською мовою, Новгород-Сіверський, 1679), «Фундаменти...» (польською мовою, Чернігів, 1683), «Алькоран Магометів» (польською мовою, Чернігів, 1683), «Бесіда білоцерківська...» (польською мовою наведена в літописі Самійла Величка і видана в російському перекладі В. Аскоченського в Києві 1857 p.). Його гомілетичний трактат «Наука, альбо Способ зложення казання», включений до збірки проповідей «Ключ разумінія», відіграв істотну роль у розвитку українського письменства другої половини XVII — початку XVIII ст., регламентувавши бароккові форми його прозових, насамперед ораторських жанрів. Водночас він є зразком тогочасних навчальних посібників.
Наука, альбо Способ зложення казання.— Подається за виданням: Ключ розум^Ьнія, священником, законником и ляиком належачій. З поправою и придатками, от недостойного ієромонаха Іоаникіа Галятов-ского, ректора и ігумена братства кієвского. Львів, друкарня Михайла Сльоз ки, 1665.
1 Лістра — місто в Малій Азії; тут, за біблійними переказами, апостол Павло зцілив кривого, і погани, сприйнявши апостолів Павла і Вар-наву за богів, хотіли принести їм жертву. Апостоли насилу умовили їх цього не робити, оскільки вони не боги, а люди і благовістують поганам, аби ті увірували в істинного бога. Невірні підбурили юрбу проти апостолів. Павла було побито камінням, після чого апостоли пішли з Лістри.
2 Калліст — ідеться про Калліста II Ксанфопула, константинопольського патріарха у 1397 p.; давньоукраїнська книжна традиція приписує йому авторство учительного євангелія — збірника повчальних проповідей, перекладеного церковнослов’янською мовою у XIV або на початку XV ст. і неодноразово друкованого в Білорусії та на Україні.