Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
59 Гіганти — в грецькій міфології велетні, народжені богинею землі Геєю від крапель крові бога неба Урана; повстали проти олімпійських богів, були переможені з допомогою кіклопів і Геракла та ввергнуті в глибину землі. Гігантомахія (битва богів з гігантами) — популярний сюжет європейського мистецтва.
60 X е р е в і Фелефофій — іудейські воєначальники, згадувані в Біблії.
61 А в е н і р — біблійний старозавітний персонаж, іудейський воєначальник..
62 С а м а і я — біблійний старозавітний персонаж.
63 А н н и б а л (Ганнібал; 247—183 до н. е.) — карфагенський держав пий діяч і полководець; прославився у війнах з римлянами.
и П о м п е у ш (Помпей Гней; 106—48 до н. е.) —римський полі •гичний діяч і полководець; придушував повстанця в Іспанії і повстання Спартака, воював із Мітрідатом VI Євпатором; боровся за владу з Юліем Цезарем і Крассом. Втік до Єгипту, де був убитий.
І а ф о р — біблійний старозавітний персонаж, священик, тесть Мойсея.
66 Фемістокл (бл. 527—460 до н. е.)— афінський державний діяч і полководець.
67 Артабан — ватажок тілохранителгв перського царя Ксєркса; вбив Ксєркса в 485 р. до н. е.
68 Велисарій (Велізарій; 505—565) — візантійський полководець за імператора Юстініана, зруйнував державу вандалів, завоював Рим, нижню Італію, Равенну, віднявши їх у остготів, розбив болгар під стінами Константинополя.
69 Н а р с е с (Нарзес; бл. 478—568) — візантійський полководець і політичний діяч. У 555 р. підкорив Італіґо. Зрадивши візантійців, сприяв завоюванню Італії лонгобардами.
70 Демосфен (384—322 до н. е.) —давньогрецький оратор і політичний діяч; боровся за незалежність Афін і за об’єднання грецьких полісів проти Македонії.
71 Са фанове — мабуть, від імені Сафо (Сапфо), давньогрецької поетеси VII ст. до н. е., яка за свої вірші була прозвана десятою музою; тут — видатні поети.
72 Д і о н і с і й •— Діонісій Ареопагіт.
73 В а с и л і й — Василій Великий.
74 Григорій Ніссенський (Нісський; бл. 328—389) — ритор, єпископ каппадокійського міста Нісси (Мала Азія), один з ідеологів («отців») християнської церкви, автор догматичних, екзегетичних, полемічних, моралістичних, філософських творів, проповідей, листів.
75 В е н і а м и н — біблійний старозавітний персонаж, молодший син патріарха Іакова від улюбленої його жони Рахілі (померла під час пологів; звідси його ім’я «Веніамин», тобто «Син скорботи»); «Коліно» Веніамино-ве відзначалося войовничістю і хоробрістю, з нього вийшов перший ізраїльський цар Саул, а згодом Савл (апостол Павло).
7G«b православном сів собор і...» — тобто взяв участь у Брестському православному протиуніатському соборі 1596 р.
77 Василій М а к е д о н і а п и н — візантійський імператор (866— 886), засновник македонської династії.
78 Ф от і й (бл. 820 — бл. 891) — у 858—867 і в 877—886 pp. константинопольський патріарх. Його церковно-політична програма визначила протиборство східної і західної християнських церков. Фотій залишив кілька видатних творів богословського (догматичного й полемічного) та історико-літературного змісту, зокрема «Амфілохії», «Словник» і «Міріобібліон» («Бібліотеку») — своєрідну бібліографію з елементами літературної критики; про багатьох авторів античного світу відомості збереглися тільки у викладі Фотія.
79 А н д р о н і к.— Йдеться про Андроніка II ГІалеолога (1260 -1332), візантійського імператора (1282—1328); відстоював православ’я у його протиборстві з католицизмом.
80 І о в— біблійна старозавітна книга Іова, яка одержала свою назву від імені персонажа, що про нього вона розповідає, благочестивого чоловіка, який терпеливо зносить випробування, послані йому богом.
81 Острозький Іоанн (Януш; 1554—1620) —сип Костянтина (Василя) Костянтиновича Острозького, волинський воєвода, який покато личився; після його смерті рід Острозьких припинився.
82 Печера Авраамова — печера, куплена Авраамом для родового склепу. У ній було поховано Авраама і його синів — Ісаака та Іакова.
83 Ксерксес (Ксеркс) —син перського царя Дарія Гіспаста, пермський цар у 485—465 pp. до н. е.; зазнав поразки у битві з греками при Саламіні 480 р.
84...м о и а х о в -с в я т ог о р ц о в релігії гречесько ї...— Йдеться про ченців монастирів Афону (Святої Гори), півострова в Греції (східного відгалуження Халцидонського півострова); з ранньохристиянських часів Афон був осідком пустельників; з VII ст. став власністю ченців (дар візантійського імператора Костянтина Погоната); з X ст. тут виникали грецькі і слов’янські православні монастирі, які утворили своєрідну чернечу республіку — визначний релігійний і культурний осередок.