Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
32 Матеолог и.— Тут гра слів «теологи» і «матеола»: mateola,-ae — різновид молота (лат.)- отже, «матеслоги»— «молотологи».
33 С а в е л і й (III ст.) — основоположник єретичної течії, прихильники якої переосмислювали догмат трійці. Найактивнішим опонентом цієї єресі був Діонісій Александрійський, з ініціативи якого її було засуджено на александрійському 261 р. і римському 262 р. вселенських соборах.
34 Маніхейська незбожність — релігійна течія, заснована у
III ст. За переказами, її основоположник Мані проповідував у Персії, Середній Азії, Індії дуалістичне вчення про боротьбу добра і зла, світла і темряви як першопочаткових і рівноправних принципів буття; маніхейство впли нуло на середньовічні дуалістичні єресі.
35 Чистець — за католицьким віровченням, місце, де душі померлих грішників очищаються від неспокутуваних ними за життя гріхів. Догмат про чистець введено в 1439 і підтверджено в 1562 р.
; 36 С и м о н и (від імені біблійного новозавітного персонажа волхва СКмона, котрий просив апостолів, аби вони продали йому дар творити чудеса) — ті, які практикують симонію: продаж і купівлю духовних посад і станів, що широко застосовувалися в побуті тогочасної католицької церкви; отже — «симоністи», «святокупці», «святопродавці».
37 Д і а к о н и (диякони) — в первісних християнських общинах — служителі церкви, які були «вухами і очима священиків та єпископів, ру-камя єпископів, їхніми ангелами і пророками». Вони мали стежити за поведінкою пастви, бачити і чути все, що відбувається серед віруючих, своєчасно дбати про виправлення порушників, виконувати всі постанови єпископів
і оголошувати їхню волю, займатися господарськими справами єпархії.
іахмідати віруючих перед єпископами. Перший вселенський собор обмежив ї-хні обов’язки і регламентував можливості щодо втручання в дії вищих за саном, визнавши за ними суто виконавчі функції. -.і
38 Адам — біблійний старозавітний персонаж; праотець роду людського, перша людина, створена богом за своєю подобою з праху земного як вінець творення світу. .
39 Ліван — гірський хребет у межах сучасного Лівану; переносно — образ всього величного і славного.
Захарі я КОПИ СТЕНСЬ КИЙ
Захарія Копистенський (? — 1627) — письменник-полеміст, проповідник, культурно-громадський і церковний діяч. Народився у Перемишлі, вчився у львівській братській школі. 1616 р. записується у київське братство і, будучи ченцем Печерського монастиря, бере активну участь у діяльності вченого гуртка тодішнього лаврського архімандрита Єлисея Плетенець-кого. По смерті Єлисея (1624) обраний архімандритом.
Літературний доробок Захарії Копистенського складають полемічні твори «Книга о вірі» (1619—,1621), «Палінодія» (1621 —1622), «Книга
о правдивой єдності» (1623), дві проповіді пам’яті Єлисея Плетенецького (1625), переклади творів грецьких богословів та передмови до них. Імовірно, він є укладачем Густинського літопису.
«Палінодія» — полемічний трактат, що складається з передмови і чотирьох частин. У ньому обгрунтовується безпідставність претензій римських пап на верховну владу у християнській церкві, спростовується теза католицьких і уніатських полемістів про унію київської митрополії з Римом до Флорентійського собору, доводиться незаконність ухвал уніатського Брестського собору 1596 р. Твір оскаржує кривди й утиски, що їх зазнають православні від католицьких світських і духовних можновладців (побо-р,и, відбирання церков, навіти, штрафи, арешти, фізичні розправи), пророкує загибель шляхетській державі, яка пригноблює об’єднані у ній народи. Твердження ці аргументовано численними документами і посиланнями на різних авторів. Спокійний діловий тон трактату поєднується з патетикою восхвалінь (панегірична характеристика князю Костянтину (Василю) Костянтиновичу Острозькому), сатиричними фрагментами, пересипаними народними порівняннями і прислів’ями. Хоча «Палінодія» не видавалася аж до XIX ст., її знали і вона впливала на письменників XVII ст.
Палінодія. Фрагменти.— Подається за вид.: Русская историческая библиотека, т. IV. Памятники полемической литературьі Западной Руси, кн. 1 Спб., 1878.
' Д і о н і с і й А р е о іт а г і т (тобто член афінського ареопагу, І ст.) — згідно з «Діяніями апостолів», (гл. 17, ст. 34) під впливом проповіді апостола Павла прийняв християнство; перший афінський єпископ; був замучений. Протягом тривалого часу Діонісію приписувався богословський твір «Аре-опагітики», який насправді з’явився в другій половині V ст, і справив істотний вплив на європейську середньовічну філософію.