Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
АНОНІМ
Слово в о время бездождія і глад а...—Вперше опубліковано за рукописом у кн.: Белозерский Н. Южнорусские лето-писи. Чернигов, 1856, т. 1, № 5. Місцезнаходження рукопису невідоме.
Подається за виданням: Сумцов Н. Ф. Слово о бездождии.— Сбор-ник Харьковского историко-филологического общества в честь проф. В. П. Безескула. Харьков, 1914, с. 6—9.
1 Савл первісне, до хрещення, ім’я апостола Павла.
2 Ахавейчики — піддані «нечестивого» ізраїльського царя Ахава (918—897 до н. е.), які поклонялися поганському божеству Ваалу.
А нт о ній РАДИВИЛОВСЬКИЙ
Антоній Радивиловський (? — 1688) — письменник-про-повідник і церковний діяч; у 40-х роках навчався в Києво-Могилянській колегії, після закінчення якої постригся в ченці; деякий час був архідияконом у Чернігові. З половини 50-х років його діяльність проходила у Києві.
З 1671 р. він намісник Києво-Печерської лаври, з 1683 р.— ігумен київського Манільського монастиря. Казання Антонія Радивиловського склали друковані збірники «Огородок Марії богородиці» (К., 1676) та «Вінець Христов» (К-, 1688). Збереглись рукописні варіанти цих збірників 1671 та 1676—1683 pp. Казання Антонія Радивиловського — яскраві зразки учительної ораторської прози стилю барокко. Вони насичені новелістичними прикладами різних жанрів (легендами, апофегмами, фацеціями, міфами, казками, байками, параболами тощо), в яких відлунює тогочасне народне життя.
Слово 1-е часу войни...^ Казання збереглося в рукописному «Вінці» 1676-^1683 pp. (ЦНБ АН УРСР, 1, 5546, с. 1533—1543).
Подається за цим рукописом.
1 ...ч а су войни...— Йдеться про російсько-турецьку війку 1677-1681 pp. Султанська Туреччина прагнула підкорити Україну. Планувалося спершу здобути; Чигирин — важливий, стратегічний центр Правобережжя V посадивши там гетьманом свого ставленика Юрія Хмельницького, розгорнути наступ на Київ та Лівобережжя. Влітку 1677 р. стодвадцятнтисячне турецько-татарське військо під командуванням Ібрагіма-паші підійшло до Чигирина. Три тижні російсько-українське військо (тридцять дві тисячі російських солдатів і близько двадцяти п’яти тисяч українських козаків) відбивало напад. Перед воїнами, які вирушали під Чигирин, і було виголошене це слово.
2 Мадіанітове — тобто медіанітяни, жителі Мидіану (Мадіану), країни, розташованої на північному заході Аравії, обабіч затоки Акаба; кочували здебільшого на схід від євреїв і вважалися за нащадків Мидіама, сина Авраама і Кетури; часто чинили набіги на євреїв, поки не були переможені. Про це йдеться в біблійних книгах Битія, гл. 37,ст. 28; Ісход, гл. 2, ст. 15, Суддів, гл. 6, ст. 1—2, 7; гл. 7, ст. 25.
3 Махомет (Магомет, Мохаммед, Мухаммед; бл. 570 -632) —арабський релігійний і політичний діяч, основоположник ісламської (магометанської) релігії.
4 Ф е о д о с і й.— Йдеться про Феодосія 1 Великого Флавія (347—395), римського імператора (379—395). За його правління християнство стало панівною релігією. Переслідував поганство й аріанство. По його смерті Римська імперія остаточно розкололася на Західну й Східну.
5 І р а к л і.й (І’ераклій; 574—641) — візантійський імператор з 610 p.; успішно воював з персами й аварами.
6 Ці дер он Марк Туллій (106—43 до н. е.) —давньоримський політичний діяч, оратор, філософ, діисьменник. Головні твори — «Про державу», «Про закони», «Оратор».
Ксенофонт (бл. 430 — бл. 354 до н. е.) — давньогрецький історик і політичний діяч. Антоній Радивиловський посилається, мабуть, на його «Грецьку історію», в якій описано події 411—362 pp. до н. е. (Ксенофон.
0 справах гречеських, кн. 2).
"Пишуть... о Помпеюш у Великім — тобто про Помпєн Гнея.
9 Поле Марсове —: поле бою.
10 Мамертенськи й.— Йдеться, мабуть, про найманців, що входили до складу війська Помпея, можливо, нащадків мамертинів («Синів Марса»), найманого війська сіракузького тирана Агафокла, набраного
з італійської провінції Кампанія. Мамертини.в III ст. до н. е. заснували власну державу на Сіцілії, а згодом спричинились до конфлікту між Римом
1 Карфагеном, що стало, за привід до Пунічних війн.
1 Мараии — мабуть, іспанські маври; в середні віки маранами називалися іспанські маври та євреї, які, офіційно прийнявши християнство, таємно дотримувались магометанства та іудейства.
12 Е р а з м у с, книга 4, в Апофтекгмата х.—Йдеться . про збірку античних афоризмів Еразма Роттердамського (1469—1536), одного із найвидатніших гуманістів європейського Ренесансу, яку вперше було видано 1531 р.