Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
Цього вже панні Єлені забагато, вона тікає поглядом і думкою, підхоплюється з крісла, струшуючи зі столу горнятко й блюдце, й рухом тим раптовим збурює повітря, просякнуте пахощами жасминових парфумів. Також хочеться підхопитися, неначе прокинувшись раптом від гіпнози, — але міркується і рухається далі зі швидкістю сну, тобто ніби зануреним у бурштиновий мед. Відкривається рота й захлинається запахом; він увійшов у легені, ударив у голову. Пов’язане причалює одне до одного поволі, із геологічною неминучістю. Цей запах. Цей запах! Чи ж не правду вона сказала? Уявлений смак сарани — у пам’яті годі відрізнити від зазнаних смаків. Відтоді жасмин завжди вже будитиме живий спогад про ніч божевільного кохання у Транссибірському експресі, із часом дедалі жвавіше, дедалі реальніше.
Похитуючись, тремтячою ручкою шукаючи навпомацки опори, на нетвердих ногах, ступає до виходу панна Муклянович. Вона натискає химерну ручку, задихана, зарум’яніла, з неслухняним кучером, який вислизає із досі акуратної зачіски, одним, другим, третім; тож вона піднімає руку, поправляє їх, нервово проводячи рукою по волоссі. Виходячи квапливо в освітлений коридор, панна мало не спотикається на порозі. Під електричним світлом вона заслонює очі й лискуче від поту лицо; червоних губ, усе ще привідкритих, як для несміливого поцілунку, вона затулити вже не може. Панна йде з опущеною головою, безвольною рукою погладжуючи гладку дерев’яну обшивку люкса.
Хто б її тепер не побачив, не мав би жодних сумнівів, що трапилося за замкнутими дверима купе пана Ґерославського. Й, прецінь, мав би рацію.
Попри тьмічки й тьмітла, попри усі сили розуму, проти Криги спрямовані: невчинене — істинніше, ніж учинене.
Післяслово українського перекладача,
яке варто прочитати на початку
і час від часу до нього повертатися
У романі Яцека Дукая ми маємо справу із замороженою реальністю початку ХХ століття, замороженою настільки, що застигла навіть сама Історія, політичні вподобання її персонажів, сподівання і смаки, ба навіть — істина і омана. Тож не дивно, що заморозилися також мова, особливості словника, мовні звички мешканців територій, уражених Кригою.
Саме тому оригінальний — польський — текст побудований на нормах польського правопису межі ХІХ — ХХ століть. Відповідно, Дорогий Читачу, український його переклад містить стилістичні та словникові елементи української мови першої половини ХХ століття, які можна пізнати, звернувшись до «Словаря української мови» Бориса Грінченка та «Правописного словника» Григорія Голоскевича й випусків газети «Рада», а відповідну технічну та наукову термінологію містить «Українська Загальна Енциклопедія» 1930-х років. Цитати з Біблії подаються тут у варіанті перекладу Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуя-Левицького.
Персонажам, описаним у романі, також властиві, вже архаїчні на наш час, звички мережати своє мовлення численними чужомовними — латинськими, англійськими, французькими, німецькими, голландськими, турецькими, а оскільки йдеться про застиглість у межах Російської імперії, то й російськими — вставками (виділені курсивом). Аби надто не відходити від оригіналу, їх залишено і в україномовній версії книги.
Утім, панування Криги обернулося не лише політичною, суспільною та особистою інерцією застигання, але водночас мало вплив на зміни у фізичних властивостях тіл і матеріалів. Відповідно, ці зміни мусили отримати свої означення, найменування. Тож на цих сторінках можна натрапити на слова-новотвори, що описують нову реальність.
Очевидно, Дорогий Читачу, все вищеописане дещо ускладнюватиме читання, проте водночас допомагатиме Тобі вжитися в описуваний тут альтернативний світ і за якийсь час Ти відчуєш себе винагородженим за терплячість. Усе ж, аби не довелося постійно звертатися до словників та енциклопедій, український переклад доповнено коротким словником-довідником, у якому Ти знайдеш пояснення тих слів чи висловів, які, на нашу думку, варто було перекласти чи прокоментувати. Однак часто це буде одна з можливих інтерпретацій, що не претендуватиме на вичерпність, а тому читач, очевидно, має відкритий простір для власних міркувань. Винятками будуть ті слова чи вислови, що є зрозумілими з контексту, близькі до української мови чужинські слова або ж те, що залишалося незрозумілим і для дійових осіб цієї історії. Автор конче просив нагадати, що робить виняток для українського видання, бо в польському оригіналі немає жодних приміток чи словників, і цей ребус читачі мусять розгадувати самі.