ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

«Події в Абу-Ґрейб не можливо розглядати у вакуумі» — ця вихідна теза звіту Фея-Джонса допомагає окреслити те, як «наявне оточення» сприя ло зловживанням. Висновки звіту збігаються з даними мого соціально психологічного аналізу, причому звіт містить докладний опис потужних ситуативних і системних чинників, що діяли усередині і навколо пове дінкового оточення. Давайте розглянемо їхню значимість, викладену в трьох наступних абзацах звіту:

Генерал-лейтенант Джонс виявив, що старші офіцери не брали безпосередньої участі у зловживаннях в Абу-Ґрейб, утім вони відповідальні за відсутність належного керівництва, за те, що не змогли вчасно відреагувати на повідомлення Міжнародного комітету Червоного Хреста і надати роз’яснення підлеглим, забезпечивши би при цьому відповідний постійний нагляд на тактичному рівні.

Генерал-майор Фей виявив, що з 25 липня 2003 року по 6 лютого 2004 року 27 працівників бригади військової розвідки, згідно з низкою показань, вимагали, заохочували, потурали або прямо просили солдатів військової поліції ображати затриманих, та/або брати участь у зловживаннях стосовно затриманих, та/або порушувати встановлений порядок допитів, чинні закони й інструкції щодо проведення дізнань в Абу-Ґрейб.

Командири розташованих в Абу-Ґрейб підрозділів чи ті, хто здійснював нагляд за солдатами й цими підрозділами, були не в змозі контролювати підлеглих або забезпечити безпосередній контроль за виконанням ними своїх завдань. Ці командири не спромоглися належним чином підтримувати дисципліну своїх солдатів, робити висновки зі своїх помилок і проводити роз’яснювальну роботу щодо покладених на них обов’язків...

Через запізніле виявлення неналежного керівництва не було вжито своєчасних заходів, щоб запобігти випадкам насильства і сексуальних зловживань, а також інцидентам із неправильним тлумаченням і нерозумінням прохань представників деяких служб... Зловживань не сталося б, якби офіцери дотримувалися чільних принципів статуту армії і забезпечили потрібне для виконання місії навчання (курсив для наголошення).

Спільний звіт цих генералів підсумовує безліч чинників, які, як вони ви явили, сприяли зловживанням у в’язниці Абу-Ґрейб. Сім із них названо головними причинами зловживань:

• «злочинні нахили окремих військовослужбовців» (диспозиційні особливості резервістів військової поліції);

• «неефективне керівництво» (системні чинники);

• «порушення субординації в бригаді й вищих ешелонах командування» (системні чинники);

• «участь безлічі управлінь і організацій в діяльності, пов’язаній із допитами в Абу-Ґрейб» (системні чинники);