ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Плутанина в повноваженнях між військовою поліцією і військовою розвідкою виникла під час війни в Афганістані, коли перші співпрацювали з другими, «створюючи сприятливі умови для подальших допитів». Цей евфемізм описує методи, які дають змогу зламати волю в’язнів. Райдер рекомендував створити процедури, що «визначають повноваження солдатів військової поліції... чітко відокремлюючи дії охоронців від дій працівників військової розвідки». Звіт Райдера потрібно було довести до відома всіх, хто відповідає за систему військових в’язниць. За словами журналіста Сеймура Герша, попри ці важливі висновки, «Райдер применшував серйозність своїх попереджень, оскільки дійшов висновку, що ситуація ще не досягла кризової точки. На його думку, деякі процедури неефективні, але він не виявив, що “підрозділи військової поліції навмисно застосовували недозволені методи поводження з в’язнями”». Слід зазначити, що цей звіт з’явився в розпал найскандальніших зловживань у блоці 1А восени 2003 року, але ще до того, як Джо Дарбі розповів про фотографії (13 січня 2004 р.). У своїй статті в журналі New Yorker (5 травня 2004 р.), присвяченій скандалу, Герш зауважив про звіт Райдера: «Його розслідування в кращому разі виявилося невдалим, а в гіршому було просто прикриттям»[435].