Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Свідки розповідатимуть, що хтось бився і стріляв. Нам треба дотягнути хоч би до завтрашніх вечірніх газет. Значить, легенда така, що братів Ніколик узяли зовсім випадково, оскільки ти їх упізнав.
Курт Свенссон огледів навколишній хаос, потім коротко кивнув.
Пробившись крізь натовп поліцейських на вулицю, Моніка Фігуерола посадила Мікаеля Блумквіста з Ерікою Берґер на заднє сидіння своєї машини, потім з півхвилини щось неголосно говорила командирові патрульної служби, киваючи на машину, де сиділи Мікаель з Ерікою. Командир здавався розгубленим, але під кінець кивнув. Моніка проїхала кілька кварталів, припаркувала машину й обернулася.
— Наскільки погано ти себе почуваєш?
— Мені кілька разів заїхали в ніс, але зуби на місці. І я пошкодив палець.
— Поїхали у відділення екстреної допомоги лікарні Святого Йорана.
— Що сталося? — поцікавилася Еріка Берґер. — І хто ви така?
— Пробачте, — сказав Мікаель. — Еріко, це Моніка Фігуерола. Вона працює в СЕПО. Моніко, це Еріка Берґер.
— Я вже здогадалася, — відгукнулася Моніка Фігуерола нейтральним тоном, не дивлячись на Еріку.
— Ми з Монікою познайомилися в процесі розслідування. Вона мій контакт у ДПУ/Без.
— Зрозуміло, — сказала Еріка Берґер і раптом затрусилася — нарешті все, що сталося, дійшло до її свідомості.
Моніка Фігуерола пильно поглянула на неї.
— Що таке? — спитав Мікаель.
— Ми неправильно зрозуміли призначення кокаїну. Ми думали, вони підстроїли пастку, щоб тебе зганьбити. А насправді вони збиралися тебе вбити і дозволити поліції знайти кокаїн під час огляду квартири.
— Який кокаїн? — спитала Еріка Берґер.
Мікаель ненадовго заплющив очі.
— Відвези мене до лікарні, — попросив він.
— Арештовані? — вигукнув Фредрік Клінтон. Він відчув, як у нього злегка здавило серце.
— Ми вважаємо, що все спокійно, — запевнив Георг Нюстрьом. — Схоже, це була просто випадковість.
— Випадковість?
— Міро Ніколик значився в розшуку за давню історію з побиттям. Якийсь поліцейський з патрульної служби його випадково впізнав і схопив, коли той увійшов до «Казанчика Саміра». Ніколика охопила паніка, і він почав стріляти, намагаючись вирватися на волю.
— А Блумквіст?
— До нього діло так і не дійшло. Нам навіть невідомо, чи був він у «Казанчику Саміра» під час затримання.
— Чорт забирай, це звучить абсолютно неймовірно. — Фредрік Клінтон похитав головою. — Що братам Ніколик відомо?
— Про нас? Нічого. Вони гадають, що і Бйорк, і Блумквіст — робота, пов'язана з трафіком секс-рабинь.
— Але вони знають, що мішенню був Блумквіст?
— Звичайно, проте вони навряд чи почнуть патякати про те, що взялися за замовне вбивство. Вони, швидше за все, аж до суду триматимуть язик за зубами. Їх засудять за незаконне носіння зброї і, підозрюю, за застосування насильства відносно посадової особи.
— Бісові нездари, — сказав Клінтон.
— Це точно, хлопці облажалися. Доведеться Блумквісту поки дати спокій, але нічого страшного, власне кажучи, не сталося.
Була вже одинадцята година вечора, коли Сусанн Ліндер разом з двома міцними хлопцями з відділу особистої охорони «Мілтон сек’юриті» приїхала забирати Мікаеля Блумквіста і Еріку Берґер з поліцейського управління.
— У тебе й справді неспокійне життя, — сказала Сусанн Еріці.
— Вибач, — похмуро відповіла Еріка.
Дорогою до лікарні Еріка практично поринула в ступор. До неї раптом дійшло, що їх з Мікаелем Блумквістом мало не вбили.
Мікаель провів годину у відділенні екстреної допомоги, де йому заклеїли пластиром садна на обличчі, зробили рентген і наклали пов’язку на середній палець лівої руки. Верхня фаланга пальця виявилася дуже розплющена, і Мікаель, напевне, мав позбутися нігтя. За іронією долі, найсерйозніше ушкодження він дістав уже в той момент, коли до нього на допомогу підоспів Курт Свенссон і почав відривати від нього Міро Ніколика, — середній палець Мікаеля, намертво затиснутий в скобі автомата, просто зламався. Біль був нестерпний, але небезпеки для життя травма вочевидь не становила.
Мікаель ясно усвідомив те, що відбулося, лише майже через дві години, коли вже прибув до відділу охорони конституції ДПУ/Без і став розповідати про все інспектору Бубланськи та прокурору Рагнхільд Густавссон. Його раптом взяли дрижаки, і він відчув таку втому, що почав засипати просто між питаннями. Потім виникла деяка незгода.
— Нам невідомі їхні плани, — говорила Моніка Фігуерола. — Ми не знаємо, мали вони намір убити лише Блумквіста, чи Берґер теж. Ми не знаємо, чи збираються вони повторити спробу і чи не перебуває під загрозою ще хто-небудь з «Міленіуму». І чому б їм не вбити Саландер, яка становить для «Секції» справді серйозну небезпеку?