Чому Захід панує - натепер

Німеччина та Сполучені Штати були лідерами у так званій Другій промисловій революції, бо систематичніше застосовували науку до розвитку техніки. Вони швидко зробили архаїчними подвиги Філеаса Фоґа, перетворивши двадцяте сторіччя на еру нафти, автомобілів та літаків. 1885 року Ґотліб Даймлер та Карл Бенц винайшли спосіб ефективного використання в двигунах внутрішнього згоряння бензину (дешевого побічного продукту виробництва керосину, використовуваного в лампах), а британські механіки того самого року вдосконалили велосипеда. Поєднання легких нових двигунів з міцними новими шасі дало на виході автомобілі та літаки. 1896 року автомобілі були ще такими повільними, що на перших американських автоперегонах критикани кричали: "Пересядьте на коней!"[400]; але 1913 року американські заводи випустили вже мільйон машин. Натоді брати Райт, велосипедні механіки з Північної Кароліни, пригвинтили до бензинового двигуна крила й змусили цю конструкцію літати.

Нафта перетворювала географію. "Нові двигуни внутрішнього згоряння — це найкраще, що коли-небудь бачив світ, — захоплено писав 1911 року британський нафтовик, — нафта заступить водяну пару з майже трагічною швидкістю"[401]. Позаяк нафта легша за вугілля, дає більше енергії та надає апаратам більшої швидкости, ті, хто далі тримався за пару, були приречені програвати тим, хто вкладав гроші в нові двигуни. "Найнагальнішою з усіх потреб є ШВИДКІСТЬ"[402], — писав 1911 року головний радник британського флоту. Тоді, поступаючися перед неминучістю, Вінстон Черчил, молодий перший лорд військово-морського міністерства Британії, перевів Королівський флот з вугілля на нафту. Нескінченні вугільні запаси Британії почали важити менше, ніж доступ до покладів нафти в Росії, Персії, південно-східній Азії і найбільше в Америці.

Зв'язок мінявся так само швидко. 1800 року найшвидшим способом переслати звістку по всім світі було послати листа морем, а 1851 року британці та французи могли обмінюватися звістками, використовуючи електричні сигнали, що їх пересилали підводним кабелем. 1858 року британська королева та американський президент телеграфували одне одному через Атлантику, і не один раз, як у Навколо світу за вісімдесят днів, все залежало від вчасної телеграми. Від 1866 до 1911 року вартість трансатлантичної телеграми впала на 99,5 відсотка, і натоді таке ощадження сприймалося як належне. Перші телефони почали дзвонити 1876 року, лише через три роки після виходу Вернової книжки; 1895 року з'явився бездротовий телеграф; 1906 року винайдено радіо.