Чому Захід панує - натепер

Звичайно, хіба що Схід незалежно індустріялізувався б раніше. Чи могло так статися, якби індустріялізація Заходу була повільнішою? Тут я, звичайно, нагромаджую якщо/якби на купу якби/якщо, але, гадаю, відповідь цілком очевидна: мабуть, ні. Навіть попри те, що рахунки східного та західного суспільного розвитку аж до 1800 року йшли голова до голови, є дуже мало ознак того, що Схід без зовнішніх впливів рухався би до індустріялізації достатньо швидко, аби в дев'ятнадцятому сторіччі почати власний старт.

Схід мав великі ринки та інтенсивну торгівлю, але вони працювали не так, як атлантична економіка Заходу, і хоча звичайні люди Сходу були не такі злиденні, як писав Адам Сміт у Багатстві народів ("Злиденність людей нижчих класів в Китаї далеко переважає найнезаможніші нації Європи"[382]), рисунок 10.3 свідчить, що надто багатими вони також не були. Пекінцям[383]велося не гірше, ніж флорентійцям, але значно гірше, ніж лондонцям. За такої низької оплати праці в Китаї та Японії (а також південній Азії) місцеві аналоги Боултона мали дуже слабкі стимули інвестувати в механізацію. Навіть у 1880 році найбільші кошти, потрібні, аби відкрити копальню з шістьма сотнями китайських робітників, оцінювали в 4272 долари СІНА — це приблизно ціна однієї парової помпи. Навіть маючи вибір, кмітливі китайські інвестори віддавали дешевим м'язам перевагу над дорогою парою.

За такого незначного виграшу від винахідництва ані східні підприємці, ані науковці з імператорських академій не виявляли великої цікавости до бойлерів та конденсорів, не кажучи вже про прядильні верстати "дженні", гребінні верстати чи пудлінгування. Аби мати власну промислову революцію, Схід мав би створити щось подібне до атлантичної економіки, що дало б змогу більше платити робітникам і створило б нові виклики, стимулюючи весь комплекс наукової думки, механічного винахідництва та дешевої енергії.

І знову, якби вони мали час, це могло б минутися. Вже у вісімнадцятому сторіччі в південно-західній Азії була квітуча китайська діяспора. За однакових інших умов у дев'ятнадцятому сторіччі могла б постати географічна взаємозалежність, типова для атлантичної економіки. Однак інші умови не були однакові. Західняки двісті років ішли від Джеймстауна до Джеймса Вата. Якби Схід залишився у розкішній ізоляції, якби він протягом дев'ятнадцятого та двадцятого сторіч рухався до географічно різноманітної економіки таким самим шляхом, як Захід, і якби він рухався приблизно в такому самому темпі, як Захід, китайський Ват чи японський Боултон могли б саме зараз знімати покрив з першого парового двигуна в Шанхаї чи Токіо. Але жодне з цих якби не відбулося, бо, коли вже промислова революція на Заході почалася, він проковтнув світ.