Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Критика » Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури

Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:

У монографії розгорнуто авторський проект психоісторії української літератури. Вперше поєднано символічну теорію класичного психоаналізу, що приховує у собі код національної державності, з практикою новітньої української літератури, яка у своїх пророчих текстах моделює код української державності. Зіставлено аристократичний проект української літератури, де утверджується код національної державності, з маргінальними, в яких він руйнується. Основою дослідження є розрізнення імперського і національного суб'єктів у психоісторії літератури, що проявляється на психологічному, мовному, світоглядному і релігійному рівнях.
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
1 ... 227 228 229 230 231 232 233 234 235 ... 288
Перейти на страницу:

Розуміння особистості через проблематику статі пов’язується з кризою, яку переживає не лише український, а європейський світ загалом. Тому ця проблематика на нинішній стадії пов’язана з усвідомленням розщепленого національного чоловічо-жіночого еросу. На цю кризову розщепленість звертає увагу Г. Грабович, розглядаючи творчість Т. Шевченка, який, на його думку, поетично виявив «розчахнутий надвоє» проклятий український світ, «світ фіксованої асиметрії, без жодної надії на примирення», що перекриває перспективу національному світу: «Прокляття цього світу полягає в непримиренній суперечності чоловічої та жіночої сторін, в неможливості їх об’єднання для дальшого продовження роду й розвитку»[1221]. Оцінюючи українську ситуацію з погляду статевої проблеми особистості на останньому рубежі XX ст., О. Забужко зазначає: «Українська культура в цілому сьогодні визначає себе — як пост-колоніальну. Українська культура всередині себе, в своїй гендерній структурі, й далі залишається — колоніальною»[1222]. Невротичний театр особистості («драматургія» чоловічого і жіночого) перебуває всередині творчої особистості нашого порубіжжя, яка носить її в собі й символічно проектує у творчість та аналітику. В такому розумінні можна застосовувати для розбудови психоісторії літератури поняття «внутрішній театр особистості», що є головною ознакою психопорубіжжя, виявляючи провідну чоловічу і жіночу національно-колоніальну симптоматику. Епоха театралізованого колоніального маскування завершується, що передбачає епоху самоусвідомлення. У зв’язку з цим вихід книги Г. Грабовича «Тексти і маски» (2005), у якій порушено проблематику маскувань, можна вважати символічним текстом, що також актуалізує новий виток розвитку. «Посутньо особистісне є водночас чимось украй універсальним, — правомірно стверджує Г. Грабович, — і проявляється воно у центральності й популярності автобіографічного моменту для новітньої літератури. Автобіографізм також визначає… чи не найскладнішу психологічну та онтологічну зав’язку в усякій творчості взагалі й у літературній зокрема. Бо перед кожним письменником самоаналіз ставить фундаментальне питання: а хто це пише? Або ще гостріше й моторошніше: а хто є цей я, що пише?»[1223].

Чоловічий внутрішній театр особистості 

Блазнюючий симптом, або донжуанівська імітація вибору

Випадок О. Гончара 40-х років як романтизований мілітаристський похід «банди братів», або героїв-прапороносців, відкрив дорогу українській маргінальності. У серйозному соцреалістичному епосі українського маргінала представляв замаскований інфантильний донжуанівський психотип, який у дзеркалі власного бажання бачив тінь Командора як тінь Сталіна. Після сталінського соцреалізму почалася Ера веселої пустоти, яку формувало декілька поколіннєвих «банд братів». Закономірно, що оновлене донжуанство знову з’явилося у кінці 80-х років і проявилося протягом 90-х як виразний колоніальний симптом.

Блазнювання, як було виявлено, є характерним маскуванням відсутнього світогляду, обумовленого кастрацією батьківського коду мужності. Мала цілковиту рацію О. Пахльовська, оцінюючи сучасну літературну ситуацію як ситуацію вибору між психотипом Дон Жуана і психотипом Сократа. Донжуанівський «вибір» 80—90-років продукує постмодерністське імперське усесприйняття, що веде до відсутності національного вибору.

На становленні донжуанівського характеру позначається активізація материнського коду як інстинкту життя і втрачений моральний закон. Психоаналіз трактує донжуанство через розщеплення Его внаслідок того, що об’єктні любовні ідентифікації стають надто багаточисельними. Інтроекція любовного об’єкта, як відомо, є особливо важливою для тлумачення характеру в теорії Фройда, адже чоловічий характер втілює історію виборів любовних об’єктів, які залишають на рівні неусвідомленого численні сліди різних жіночих характерів. Коли Я здійснює багаточисельний перебір і не здатне до єдиної любові, воно несе в собі окремі розрізнені ідентифікації, між якими з’являється внутрішній конфлікт, на них розпадається дезінтегроване Я. Тому імперський суб’єкт, несвідомо моделюючи спокусу для національного суб’єкта, активізує проституцію. Е. Гемінгуей, аналізуючи психологічну здатність до творчості, звертав увагу, що чоловік може стати повноцінним письменником, пізнавши, що таке бідність, війна (як психічне страждання і випробування) і що таке любов до жінки. Психологічний Дон Жуан не знає, що таке любов до жінки (некровної, як мати або донька), яка б виразила його універсальне бажання, а тому ця жінка у нього розмножується на нескінченний ряд, що спричинює втрату ядра особистості, унеможливлює духовну мужність і світоглядне формування. Імперська сексуалізація національних моделей буття у сучасному суспільстві спрямована на знецінення любові, що негативно впливає на становлення жіночого і чоловічого характерів української нації, в якій генетично закладена ціннісна перевага любові над сексуальністю. Характерно, що розмножений український донжуанівський тип формував епоху сталінізму.

вернуться

1221

Грабович Г. Шевченко як міфотворець. — К.,1991. — С. 69.

вернуться

1222

Забужко О. Жінка-автор у колоніальній культурі. — С. 193.

вернуться

1223

Грабович Г. Про людей, тексти і маски, і pro domo sua // Г. Грабович. Тексти і маски. — К, 2005. — С. 20.

1 ... 227 228 229 230 231 232 233 234 235 ... 288
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)