Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури

Блазнюючий симптом, або донжуанівська імітація вибору

Випадок О. Гончара 40-х років як романтизований мілітаристський похід «банди братів», або героїв-прапороносців, відкрив дорогу українській маргінальності. У серйозному соцреалістичному епосі українського маргінала представляв замаскований інфантильний донжуанівський психотип, який у дзеркалі власного бажання бачив тінь Командора як тінь Сталіна. Після сталінського соцреалізму почалася Ера веселої пустоти, яку формувало декілька поколіннєвих «банд братів». Закономірно, що оновлене донжуанство знову з’явилося у кінці 80-х років і проявилося протягом 90-х як виразний колоніальний симптом.

Блазнювання, як було виявлено, є характерним маскуванням відсутнього світогляду, обумовленого кастрацією батьківського коду мужності. Мала цілковиту рацію О. Пахльовська, оцінюючи сучасну літературну ситуацію як ситуацію вибору між психотипом Дон Жуана і психотипом Сократа. Донжуанівський «вибір» 80—90-років продукує постмодерністське імперське усесприйняття, що веде до відсутності національного вибору.

На становленні донжуанівського характеру позначається активізація материнського коду як інстинкту життя і втрачений моральний закон. Психоаналіз трактує донжуанство через розщеплення Его внаслідок того, що об’єктні любовні ідентифікації стають надто багаточисельними. Інтроекція любовного об’єкта, як відомо, є особливо важливою для тлумачення характеру в теорії Фройда, адже чоловічий характер втілює історію виборів любовних об’єктів, які залишають на рівні неусвідомленого численні сліди різних жіночих характерів. Коли Я здійснює багаточисельний перебір і не здатне до єдиної любові, воно несе в собі окремі розрізнені ідентифікації, між якими з’являється внутрішній конфлікт, на них розпадається дезінтегроване Я. Тому імперський суб’єкт, несвідомо моделюючи спокусу для національного суб’єкта, активізує проституцію. Е. Гемінгуей, аналізуючи психологічну здатність до творчості, звертав увагу, що чоловік може стати повноцінним письменником, пізнавши, що таке бідність, війна (як психічне страждання і випробування) і що таке любов до жінки. Психологічний Дон Жуан не знає, що таке любов до жінки (некровної, як мати або донька), яка б виразила його універсальне бажання, а тому ця жінка у нього розмножується на нескінченний ряд, що спричинює втрату ядра особистості, унеможливлює духовну мужність і світоглядне формування. Імперська сексуалізація національних моделей буття у сучасному суспільстві спрямована на знецінення любові, що негативно впливає на становлення жіночого і чоловічого характерів української нації, в якій генетично закладена ціннісна перевага любові над сексуальністю. Характерно, що розмножений український донжуанівський тип формував епоху сталінізму.