Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Грушевський, Скоропадський, Петлюра
Грушевський, Скоропадський, Петлюра - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917—1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на тере­нах сучасної України у ті часи.
1 ... 220 221 222 223 224 225 226 227 228 ... 384
Перейти на страницу:

Восьме. «...правильно понятые интересы Украины повелительно требуют, чтобы мы, ради будущего нашей державы, в меру сил и возможности домогались раскрепощения порабощенных большевиками частей бывшей Российской империи и способствовали воссозданию в них государственности, опираясь на те из них, в которых государственность уже возрождается».

Дев’яте. «Такою политикою мы привлекли бы их всех к себе и усилили бы свое положение их дружеским сотрудничеством. В этом единении мы нашли бы пути к обеспечению нашей судьбы при одновременном сближении с просвещенными западноевропейскими и внеевропейскими государствами».

Десяте. «Такое направление внешней политики представляется единственно ведущим украинскую державу к светлому будущему, в соответствии со всем историческим прошлым Украины»[219] (виділено нами. — Д. Я.).

У викладі тогочасних київських спостерігачів інтрига полягала в наступному. В статті тогочасного журналіста такого собі В. Левитського «Записка девяти», оприлюдненій в часописі «Голос Киева», читаємо: «Что касается... связи с Великороссией, то оно, по-видимому, должно быть названо — ...конфедерацией, т. е. союзом государств. Правда, в одном месте записки говорится о «группировке из государств», но этот термин до сих пор неизвестный государственному праву»[220].

Природно, що реалізовувати новий зовнішньополітичний курс, покликаний до життя новими геополітичними реаліями, мав би новий уряд. В тому самому числі згаданого часопису знаходимо інтерв’ю з Миколою Василенком — ключовою постаттю усіх гетьманських урядів, найважливішим сподвижником Скоропадського, який з 8 липня обіймав посаду голови Державного сенату — вищої судової інституції УД, а на час інтерв’ю — також і міністра освіти. «Вопрос о возможной перемене в кабинете, — сказав Василенко зокрема, — находится в связи с возникновением Национального союза и стремлением его влиять активно на украинскую политику. Но самая отставка кабинета есть результат влияния внешней силы, в лице которой нашел поддержку Национальный союз», — сказав він (виділено нами. — Д. Я.). Слід спеціально наголосити: Василенко НЕ назвав цю «зовнішню силу»). «Усиление этой новой коалиции, — вів він далі, — заставило значительную часть министров написать известную записку, в которой высказать свой взгляд на единственную, по его мнению, правильную реальную политику, которая одна только и может укрепить украинскую державу».

Основне завдання нового зовнішньополітичного курсу Василенко сформулював так: «Раз вопрос идет о мире, о союзах, то естественно Украина должна войти в отношения со всеми государствами, с которыми у нее связаны те или иные интересы. Но первой задачей для украинского правительства является твердо и ясно определить его отношения к бывшей России».

Далі Микола Прокопович навів слова прем’єра Лизогуба, який так пояснив необхідність відставки Ради Міністрів та формування нового уряду: «ввиду исключительных обстоятельств, переживаемых в настоящее время Украиной, кабинет... должен подать в отставку, дабы дать возможность Его Светлости пану Гетману сформировать новый кабинет сообразно изменившимся условиям, как внешнего, так и внутреннего положения Украинской Державы».

Саме це Гетьман і зробив, оголосивши 24 жовтня новий склад уряду:

Голова Ради Міністрів — Лизогуб Ф. А.

Міністр фінансів — Ржепецький А. К.

Міністр військовий та морський — Рогоза О. Ф.

Міністр закордонних справ — Дорошенко Д. І.

Міністр ісповідань — Лотоцький О. Г.

Міністр праці — Славинський М. А.

Міністр народної освіти та мистецтв — Стебницький П. Я.

Міністр шляхів — Бутенко Б. А.

Міністр народного здоров’я та лікування — Любинський В. Ю.

Міністр продовольчих справ — Гербель С. М.

Міністр внутрішніх справ — Рейнбот В. Є.

Міністр юстиції — В’язлов А. Г.

Міністр земельних справ — Леонтович В. М.

Міністр торгу і промисловості — Меринг С. Ф.[221]

Подивимось на цей список уважніше.

Рада Міністрів: 24 жовтня

Відразу впадає в очі, що із 9-ти підписантів відомого листа до гетьмана посади втратили семеро: Афанасьєв, Василенко, Гутник, Завадський, Зеньківський, Колокольцев, Романов, а зберіг Ржепецький, теж член масонської ложі.

1 ... 220 221 222 223 224 225 226 227 228 ... 384
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)