Грушевський, Скоропадський, Петлюра
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9223-6
- Жанр: История
Электронная книга - «Грушевський, Скоропадський, Петлюра». Краткое содержание книги:
Частина ІХ
Український Національний союз — Український Національно-Державний союз
Історія організації, якій професійні фальсифікатори історії нашого народу відвели роль «цапа-відбувайла», поклавши на неї відповідальність за «організацію» повстання, що звело у могилу Українську Державу, до сьогодні залишається предметом незграбних спекуляцій.
Причин тут декілька, кожна з них може слугувати темою окремого дослідження. Тут відзначимо лише одне — ніяких автентичних «внутрішніх» документів УНС (наприклад, установчих та регламентних або протоколів засідань тощо) та/або верифікованих споминів чи керівників цього Союзу, чи то його активістів за останні років 100 виявлено жодним дослідником не було.
Саме ця причина спонукала акуратного Федора Проданюка констатувати: «історіографія державницького напряму не приділяє належної уваги аналізу діяльності УНС, коли його очолював А. Ніковський» — один з найбільш відомих, впливових та авторитетних у вузьких колах очільник УПСФ, редактор її центрального друкованого органу «Нова рада», в минулому — один із засновників УЦР та заступник її голови.
Дослідники, — справедливо констатує Проданюк, — примушені цитувати хіба публічні документи УНС, які безперешкодно друкувалися у газетах доби Гетьманату.
Незрозумілою була і залишається логіка внутрішніх процесів, які відбувалися в УНС. Проданюк справедливо вказує на відсутність єдності в «лавах» цієї «опозиції», більшість якої мала надзвичайно помірковані політичні погляди. Радикальна ж частина УНС, яка складалася з лівих українських соціал-демократів (незалежників), значного впливу на ідеологію та практичну діяльність Союзу не мала[213].
Звернімося до основних висновків, які містяться у спеціальній розвідці авторитетної Олени Бойко. Вони такі.
Перший. Невдовзі після 29 квітня «поміркованою частиною національного руху» було утворено Український Національно-Державний союз (УНДС).
Другий. «Поміркована частина національного руху» — це члени УПСФ, Української демократично-хліборобської партії, Української партії самостійників-соціалістів, тобто представники тих політичних сил, які взяли якнайактивнішу участь у подіях на підтримку Скоропадського 29 квітня.
Третій. Представники партій націонал-соціалістичних, тобто УПСР і УСДРП, та «масових громадських організацій, що за ними стояли», до УНДС не входили.
Четвертий. Перелік конкретних осіб, які утворили УНДС, до сьогодні невідомий — так само як перелік «масових громадських організацій».
П’ятий. Український Національний союз (УНС) на чолі з тим-таки Ніковським «постав на початку серпня». Вірогідно це сталося або 1-го, або 2-го або 3 серпня — повідомлення про цю подію вміщено у випуску «Нової ради» за 4 серпня.
До Союзу увійшли ті самі анонімні представники тих самих УПСФ та УПСР, а також невідомі нам члени УСДРП та «центральної течії» УПСР плюс «згодом приєдналися політичні, профспілкові, науково-культурні та інші громадські організації», але які саме — невідомо. Представники УПСС та УДХП, як бачимо, в цьому переліку відсутні.
Шостий. Загальні ідеологічні та організаційні принципи об’єднання, — констатує Бойко, — «визначав лаконічний документ — Статут УНС», який зафіксував засадничі його цілі: «утворення самостійної української держави»; «боротьба за законну владу в Україні, відповідальну перед парламентом»; «боротьба за демократичний виборчий закон у всі установи»; «оборона прав українського народу і української держави у міжнародній сфері».
Висновок сьомий. Організаційне становлення УНС відбувалося «приблизно до середини серпня»: «відбувалися численні збори партійних організацій, громадських об’єднань, обговорювалася платформа союзу, питання стратегії і тактики українського руху. ...Відбувалося утворення місцевих філій». Про входження до УНС заявляли селянські спілки, профспілки, кооперативи, «Просвіта» — але які саме, де і коли — невідомо. Оголосила про приєднання до УНС і Всеукраїнська учительська спілка — масова організація, яка нібито об’єднувала 80 місцевих спілок і 12 тис. учителів.
За словами Ніковського, до УНС нібито увійшли представники «Селянської Спілки, профспілки залізничників та поштово-телеграфних службовців, Всеукраїнської учительської спілки, Центрального кооперативного комітету». Зі слів Олени Бойко, «це дало йому підставу заявити, що „порозуміння всіх українських партій від лівих до поміркованих і організацій від пролетарських до конфесійних являє собою реальне відродження національних сил”».