Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

Затяжна боротьба між російським більшовизмом та українським соціалізмом корінилася в небажанні обох груп задовольнити прагнення української селянської більшості. Росіяни, включно з робітниками й членами більшовицької партії, мали звичку розглядати Україну як невіддільну частину Росії, а Росію, про що світ уже знав на той момент, насправді немислимою без українського сільського господарства та промисловості. Попри це, до 1917 року Україна стала нацією, що вимагала політичного визнання — насамперед автономію, а згодом і повну незалежність від Росії.

Коріння українського соціалізму тягнеться далеко в попереднє століття, розвиваючи синтез соціалізму та національних прагнень, що в 1917 році промовляв до більшості жителів країни. Результати виборів Установчих зборів не залишили жодного сумніву щодо цього. Крах Центральної Ради на початку 1918-го відбувся радше через сумніви українського соціалізму щодо вдоволення вимог селян про земельну реформу, аніж через брак народного ентузіазму щодо українських національних вимог.

Лідери українського соціалізму були змушені не раз вдаватися до таких заходів, що віддаляли їх від сільського електорату. Як і багато інших соціалістів у Російській імперії, вони розуміли падіння самодержавства в категоріях так званої буржуазної революції й намагалися перекласти всі питання соціальних трансформацій на Установчі збори. Це дало більшовикам змогу здобути довіру селян, санкціонуючи захоплення дворянських садиб. Більшовики завдали поразки Центральній Раді в 1918-му однаковою мірою завдяки ентузіазму селян стосовно земельного декрету Леніна й російській Червоній гвардії. Рада домовилася про німецьку інтервенцію ціною зобов’язання селян продати велику кількість зерна за паперові гроші, що вважалися в сільській місцевості нічого не вартими. Коли Рада спробувала протистояти своїм іноземним союзникам, її було усунуто фінансованим із Німеччини переворотом. Петлюра був здатен мобілізувати селян проти Гетьманату, але його загони розбрелися по своїх домівках, щойно завдання було виконано. Таким чином Українська Народна Республіка опинилася під владою отаманів і воєначальників поза всяким політичним контролем, тоді як країну оточували ворожі іноземні сили.