Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

Тоді більшовики гаряче хотіли думати, що українську проблему для них було вирішено, і це бажання породило віру, що так воно й сталося. На VIII з’їзді РКП(б) партії Ленін проголосив: якщо колись в Україні й були якісь національні почуття, то їх із неї вибили німці. Він навіть запитав, чи взагалі українська мова була мовою широких мас населення[134]. Деякі рвалися його запевнити, що такого статусу українська мова не мала. Особливо вирізнявся серед цих діячів Християн Раковський.

Емігрант із Балкан, Раковський був утіленням революційного інтелектуала, який завжди готовий розтлумачити власну теорію національного питання та значення соціалістичної революції для вирішення цього питання[135]. Він провів деякий час у Києві за переговорами з Гетьманатом від імені уряду Леніна, проте вкрай сумнівно, що бодай колись відвідував українські села. Попри це, він повернуся до Києва з безліччю підтверджень на користь того, у що хотіли вірити його товариші. Раковський раптово став партійним експертом в українських справах та опублікував низку статей, у яких яскраво розписував революційний потенціал в Україні й свідчив, що український націоналізм умер і живим залишився хіба що серед кількох ошуканих буржуазних інтелектуалів. У одній із таких статей, яка вийшла друком в «Известиях», він писав, що «петлюрівська авантюра» була безнадійною справою, якої ніхто й не хотів. Раковський розповідав про українських селян: якщо дати їм більшовицьку літературу, написану українською мовою, вони зіжмакають її та з огидою викинуть геть і зроблять це з відрази до всього, що якось пов’язано з українськістю, проте жадібно читатимуть, якщо її надруковано російською. Щоб достукатися до українського селянства, радив Раковський, треба звертатися до нього російською мовою[136]. Вочевидь, саме це й хотів чути Ленін, і саме через це він зробив одну з рідкісних для нього грубих політичних помилок. За два тижні після проголошення радянського уряду України керманичем України проголосили Раковського[137].