Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
- Автор: Мейс Джеймс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий Дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-31-7
- Переводчик: Максим Яковлєв
- Жанр: История
Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:
Щойно це відчули, більшовики вирішили, що українські національні прагнення вже не завдаватимуть їм жодного клопоту. Керівництво російських більшовиків так і не змирилося зі втратою України, попри всі їхні запевняння в тому, що вони нібито визнають право України на самовизначення та незалежність. У жовтні 1918-го Каменєв звернувся до II з’їзду КП(б)У від мені більшовицького керівництва та виголосив, чого саме це керівництво з Росії сподівалося від України. Каменєв сказав, що Україна є «великим шляхом англійського та американського імперіалізму на схід»[130]. Що ж до завдань подальшої роботи, то він прямо сказав: «завдання полягають у тому, щоб об’єднати Совітську Росію з Совітською Україною»[131]. Усі розмови про національне самовизначення, заявив він, неприпустимі. Мовляв, у Фінляндії, Польщі та Україні «лозунг про самовизначення народів перетворили на зброю контрреволюції»[132].
Із ним погодилися багато членів КП(б)У. За кілька місяців перед тим на І з’їзді КП(б)У Скрипник заявив:
Уже під час брестських перемовин Всеукраїнський з’їзд совітів висловився проти відокремлення, а зараз ми проти відокремлення й поготів, бо тепер самостійність — ширма для контрреволюційної боротьби проти Совітської влади[133].
Тоді більшовики гаряче хотіли думати, що українську проблему для них було вирішено, і це бажання породило віру, що так воно й сталося. На VIII з’їзді РКП(б) партії Ленін проголосив: якщо колись в Україні й були якісь національні почуття, то їх із неї вибили німці. Він навіть запитав, чи взагалі українська мова була мовою широких мас населення[134]. Деякі рвалися його запевнити, що такого статусу українська мова не мала. Особливо вирізнявся серед цих діячів Християн Раковський.
Емігрант із Балкан, Раковський був утіленням революційного інтелектуала, який завжди готовий розтлумачити власну теорію національного питання та значення соціалістичної революції для вирішення цього питання[135]. Він провів деякий час у Києві за переговорами з Гетьманатом від імені уряду Леніна, проте вкрай сумнівно, що бодай колись відвідував українські села. Попри це, він повернуся до Києва з безліччю підтверджень на користь того, у що хотіли вірити його товариші. Раковський раптово став партійним експертом в українських справах та опублікував низку статей, у яких яскраво розписував революційний потенціал в Україні й свідчив, що український націоналізм умер і живим залишився хіба що серед кількох ошуканих буржуазних інтелектуалів. У одній із таких статей, яка вийшла друком в «Известиях», він писав, що «петлюрівська авантюра» була безнадійною справою, якої ніхто й не хотів. Раковський розповідав про українських селян: якщо дати їм більшовицьку літературу, написану українською мовою, вони зіжмакають її та з огидою викинуть геть і зроблять це з відрази до всього, що якось пов’язано з українськістю, проте жадібно читатимуть, якщо її надруковано російською. Щоб достукатися до українського селянства, радив Раковський, треба звертатися до нього російською мовою[136]. Вочевидь, саме це й хотів чути Ленін, і саме через це він зробив одну з рідкісних для нього грубих політичних помилок. За два тижні після проголошення радянського уряду України керманичем України проголосили Раковського[137].
130
Второй сьезд Коммунистической партии (большевиков) Украины. 17–22 октября 1918 года. Протоколы. 2-е изд. Харьков, 1927. С. 118.
131
Там само, С. 123–124.
132
Там само, С. 123–124.
133
Цитовано в: Осликовская, Е. С, Снегов, А. В. За правдивое освещение истории пролетарской революции. Вопроси истории. 1956. № 3. С. 140; Первый съезд Коммунистической партии (большевиков) Украины. 5–12 июля 1918 года. Статьи и протоколы. Киев, 1923. С. 140.
134
Восьмой сьезд РКП(б). Март 1919 года. Протоколы. Москва: Госполитиздат, 1959. С. 91.
135
Див. у: Раковский, X. Отношения между советскими республиками. Россия и Украина. Коммунистический интернационал: Орган Исполнительного Комитета Коммунистического интернационала. 1920. № 12. С. 2199–2203; Rakovskii. Relations Between Soviet Republics: Russia and Ukraine. The Communist International. 1920. Vol. 1. No. 11–12, columns 2321–2323. У цій статті Раковський стверджує, що концепція виключного громадянства була застарілою та виводилася з ідеї приватної власності. У радянській Україні, за Раковським, робітників із будь-якої країни відразу приймали як повноцінних її громадян. Радянське громадянство, на його погляд, цілковито спиралося на клас, тож не мало нічого спільного ані з місцем народження, ані з національністю. — Прим. наук. ред.
136
Раковский, X. Г. Безнадежное дело (0 петлюровской авантюре). Известия. 1919. 3 января. С. 1.
137
25 січня 1919. Adams, Arthur Е. Bolsheviks in the Ukraine: The Second Campaign, 1918–1919. P. 117.