Історія ГУЛАГу

У колективній пам’яті Заходу початок Другої світової війни зазвичай пов’язується з 1 вересня 1939 року, днем вторгнення Німеччини у Західну Польщу. Проте в російській історичній пам’яті ні цей день, ні 7 вересня 1939 року — дата радянського вторгнення у Східну Польщу, — не пов’язані з початком війни. Попри всю свою драматичність, це об’єднане вторгнення, обумовлене заздалегідь на переговорах, результатом яких став пакт між Гітлером і Сталіним, прямо не позначилося на житті більшості радянських громадян.

На відміну від цього всі радянські громадяни завжди пам’ятали 22 червня 1941 року — день початку гітлерівської операції «Барбаросса», несподіваного нападу на радянського союзника. Карло Штайнер, який був тоді в’язнем у Норильську, почув цю новину по радіо в таборі:

«Раптом перестала грати музика, і ми почули голос Молотова, який говорив про "підступний напад" нацистів на Радянський Союз. Він сказав буквально кілька слів, і передача припинилася. У бараку було близько сотні людей, але можна було почути, як упала голка: всі дивилися один на одного. Василевий сусід сказав: "Тепер нам кінець"»[1510].

Політичні в’язні, які звиклися з думкою, що будь-яка велика політична подія означає для них щось погане, прислухалися до новин про війну з особливим страхом. І справедливо: «вороги народу» — яких тепер розглядали як потенційну п’яту колону, — в деяких випадках відразу ж ставали об’єктом посилених репресій. Декого — кількість досі невідома — було страчено. Штайнер пише, що на другий день війни скоротили пайки: «зовсім перестали давати цукор, наполовину скоротили навіть мило». На третій день війни всіх в’язнів-іноземців зібрали в одному місці. Штайнера як громадянина Австрії знову арештували і перевели з табору в тюрму. Табірний прокурор відкрив повторне слідство у його справі.