Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Все ж найнадійніше було б не допустити судового процесу, — сказав Клінтон.
Нюстрьом похитав головою.
— Це майже неможливо. Саландер сидить в ізоляторі «Крунеберґ» і з іншими в’язнями не спілкується. Її щодня виводять на годинну прогулянку до окремого відсіку на даху, але там її не дістати. У нас немає своїх людей серед персоналу ізолятора.
— Зрозуміло.
— Якщо ми хотіли до неї добратися, це треба було робити, поки вона лежала в Сальгренській лікарні. Тепер же лишається тільки діяти відкрито. Вбивцю майже на сто відсотків спіймають. А де знайдеш «стрільця», який на це піде? Організувати самогубство або нещасний випадок за такий короткий час просто неможливо.
— Я так і думав. Крім того, несподівані смертні випадки мають тенденцію викликати питання. Гаразд, подивимося, що вийде в суді. Адже по суті нічого не змінилося. Ми весь час чекали від них ходу у відповідь — очевидно, ця так звана автобіографія і є її хід у відповідь.
— Проблема полягає в «Міленіумі», — зауважив Юнас Сандберґ.
Решта згідливо закивали.
— «Міленіум» і «Мілтон сек’юриті», — задумливо промовив Клінтон. — Саландер працювала на Арманського, а Блумквіст був з нею у близьких стосунках. Чи можемо ми зробити висновок, що вони об’єдналися?
— Така думка видається цілком логічною, якщо «Мілтон сек’юриті» охороняє друкарню, де друкується «Міленіум». Це не може бути випадковістю.
— Гаразд. Коли ж вони мають намір випустити число? Сандберґ, ти говорив, що вони затримуються вже на два тижні. Якщо припустити, що «Мілтон сек’юриті» охороняє друкарню, щоб ніхто не дістався до «Міленіуму» зарання, отже, вони збираються опублікувати матеріал, який не хочуть до певного часу розкривати, і цілком можливо, що журнал уже надруковано.
— На початок суду, — сказав Юнас Сандберґ. — Останнє малоймовірне.
Клінтон кивнув.
— Що ж вони там можуть надрукувати? Який найгірший варіант?
Усі троє надовго задумалися. Мовчанку порушив Нюстрьом.
— У гіршому разі, як я вже говорив, у них збереглася копія звіту дев’яносто першого року.
Клінтон із Сандберґом кивнули, погоджуючись із цим висновком.
— Питання в тому, що вони можуть з нього витягти, — додав Сандберґ. — У звіті засвічені Бйорк і Телебор’ян. Бйорк мертвий. Вони накинуться на Телебор’яна, але той зможе стверджувати, що проводив звичайну судово-медичну експертизу. Вийде слово проти слова, а Телебор’ян, зрозуміло, просто відмовиться розуміти, в чому його звинувачують.
— Що нам робити, якщо вони опублікують звіт? — запитав Нюстрьом.
— Гадаю, тут у нас є козирі, — відповів Клінтон. — Якщо почнуться балачки навколо звіту, вся увага сконцентрується на СЕПО, а не на «Секції». І коли журналісти почнуть ставити питання, СЕПО витягне його з архіву.
— А там, зрозуміло, буде вже інший звіт, — додав Сандберґ.
— Шенке поклав до архіву модифіковану версію, тобто ту, яку читав Екстрьом. Тут ми зможемо досить швидко видати ЗМІ багато дезінформації… Адже оригінал, який роздобув Б’юрман, у нас, а в «Міленіуму» — всього лише копія. Ми навіть можемо розповсюдити інформацію з натяками на те, що Блумквіст сам сфальсифікував свою версію звіту.
— Чудово. Що ще може бути відомо «Міленіуму»?
— Про «Секцію» вони нічого знати не можуть. Це виключено. Отже, вони накинуться на СЕПО, внаслідок чого Блумквіст постане таким собі вигадником змов, і СЕПО буде стверджувати, що у нього не всі дома.
— Він досить відомий, — повільно промовив Клінтон. — Після справи Веннерстрьома він має велику довіру.
Нюстрьом кивнув.
— Чи можна як-небудь підірвати цю довіру? — поцікавився Юнас Сандберґ.
Нюстрьом із Клінтоном перезирнулися, потім обоє кивнули. Клінтон поглянув на Нюстрьома.
— Ти міг би дістати… скажімо, п’ятдесят грамів кокаїну?
— Можливо, у югославів.
— Годиться. Спробуй. Але справа термінова. Суд починається за два дні.
— Я не розумію… — почав Юнас Сандберґ.
— Цей трюк такий же давній, як і наша професія. Але все ще досить ефективний.
— Моргонгова? — перепитав Торстен Едклінт, насупивши брови. Коли йому зателефонувала Моніка Фігуерола, він сидів у халаті на дивані у себе вдома і вже втретє читав автобіографію Саландер. Позаяк було вже далеко за північ, він подумав, що розкручується якась чортівня.
— Моргонгова, — повторила Моніка Фігуерола. — Сандберґ із Ларсом Фаульссоном поїхали туди сьогодні близько сьомої вечора. Курт Свенссон із групи Бубланськи стежив за ними всю дорогу, що було неважко, оскільки в машині Сандберґа є визначник місця розташування. Вони припаркувалися поблизу старої залізничної станції, а потім прогулялися кількома кварталами, повернулися до машини і поїхали до Стокгольма.