ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
З: «Ти рекомендував зміни?»
Ф: «Так, щодо організації дій у в’язниці. Наприклад, не приковувати в’язнів кайданками до дверей, не роздягати в’язнів догола, крім тих, хто сам себе ранить, не брати до в’язниці психічно хворих... Найперше, що я попросив, коли туди потрапив, були правила і процедури дій у в’язниці... Я утримував неповнолітніх, чоловіків, жінок, і психічнохворих в одному місці, це порушувало військовий кодекс».
З: «Ти пробував повідомити про це начальство?»
Ф: «Я повідомляв це кожному, хто мені видавався хоча б з якимись повноваженнями... Зазвичай вони відповідали “Просто дивись сам, що можеш зробити, щоб тримати все під контролем” і так теж хотіли у військовій розвідці».
Іншим разом Чіп повідомив, що старші кепкували чи робили зауваження, що він занадто нарікає. Враховуючи військові умови, він повинен просто викластися на всі сто. Безсумнівно, він не у канзаській чи діллвинській в’язниці, тут немає часу на чіткі, письмові й офіційні інструкції чи процедури. У цій найважливішій місії свого життя, Чіп, який хотів стати взірцевим лідером, не отримав потрібної йому підтримки. Його самого кинули напризволяще. Якщо виходити із розглянутої вище психологічної оцінки, це були найгірші з можливих умов праці для нього. Це був впевнений рецепт на провал. І це був лише початок.
НІЧНА РОБОТА БЕЗПЕРЕСТАНКУ
Цей військовий працював по півдоби сім днів на тиждень, без жодного відпочинку впродовж сорока днів! Потім у нього був один вихідний, після чого знову два безперервні тижні, і лише тоді добився вихідного після кожних чотирьох днів праці. Важко уявити роботу, де такий графік не визнали би нелюдським. За гострої нестачі вишколеного персоналу, керівництво не змогло правильно оцінити силу перевантаження Чіпа, ніхто не звернув увагу на симптоми вигорання. Все, чого від нього очікували — й далі працювати і перестати нарікати.
Куди він направлявся о четвертій ранку після завершення півдобового чергування? Просто переходив поспати до камери в іншу частину в’язниці. У камеру два на три метри, без окремого туалету, але з купою жвавих гризунів. Брудної, бо бракувало мийних засобів і води. Чіп під час інтерв’ю розказував: «Я не міг знайти мийні засоби, щоб поприбирати. Водопровід був поламаний. У переносних унітазах плавали нечистоти... Там було бридко. На території валялися частини людських тіл... Довкола бігали зграї здичавілих собак [присутніх ще з часів екзекуцій Саддама Хусейна, коли тіла спалювали, і ті могли вигрібати рештки з попелищ]. Знаєте, коли я вставав рано, було так тяжко психічно, що все, чого я хотів — лягти спати».
Він часто пропускав сніданок і обід, харчуючись лише раз на день, споживаючи сухий пайок. «Порції були малі з огляду на велику кількість військових, яких слід було нагодувати. Я їв багато сиру та крекерів», — розказував Чіп. Іншою проблемою було те, що цей сильний, атлетичної будови чоловік, перестав займатися фізичними вправами — на це не було сил і часу. Попри товариськість, через розклад у нього не було можливості зустрічатися з друзями. Його життя дедалі більше крутилося тільки довкола в’язниці і підзвітних йому працівників нічної зміни. Невдовзі вони стали тим, що суспільні психологи називають «референтною групою», і почали значно впливати на нього. Він вплутався у «всеохопну ситуацію», схожу на описані раніше психологом Робертом Джейом Ліфтоном, ситуації, які прискорювали промивання мізків полоненим військовим у таборах Північої Кореї.
ІНШІ УЧАСНИКИ НІЧНИХ ЧЕРГУВАНЬ
Два резервісти військової поліції (ВП), які найчастіше несли нічну службу в блоці Альфа, — капрал Чарлз Ґренер-молодший і спеціаліст Меган Амбюл. Ґренера призначили безпосереднім начальником блоку 1А, що дало змогу Чіпу виконувати інші обов’язки. По закінченні чергувань їх зміняла спеціаліст Сабріна Харман, іноді сержант Джавал Дейвис. Рядову першого класу, Ліннді Інґленд, діловода, не було приписано до нічної зміни, але вона часто тут перебувала, щоб провести час зі своїм хлопцем, Тренером. Тут вона відсвяткувала свій 21-й день народження. Ще багато часу тут проводив спеціаліст Армій Круз із 325-го батальйону військової розвідки (ВР).
Були також «собачники», військові, що приходили в блок із собаками, яких використовували, щоб змусити в’язнів швидко залишити камери, якщо підозрювали, що в них є зброя, або просто хотіли продемонструвати силу. До Абу-Ґрейб у грудні 2003 року скерували п’ять таких груп, які до того відбули практику в Ґуантанамо (двох з них згодом засудили за знущання над в’язнями — сержанта Майкла Сміта і штаб-сержанта Сантоса Кардона). Медперсонал також часом відвідував блок, коли виникали особливі медичні проблеми. Тут перебувало багато невійськових, які працювали за контрактом із Titan Corporation і проводили допити затриманих, яких підозрювали у приховуванні інформації щодо повстанців чи терористів. Часто вони потребували перекладачів. Працівники ФБР, ЦРУ і ВР також були присутні на особливих допитах.