ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

«Працівник Фредерік відповідає всім критеріям і має потенціал стати відмінним офіцером». «Офіцер Фредерік відмінно справляється з опікою, контролем і безпекою ув’язнених». «Офіцер Фредерік завжди охайний і чистий, черевики відполіровані, і виглядає, що він пишається своєю формою» (листопад 1999 року).

«Працівник Фредерік працює і підтримує пост у безпеці і чистоті. При призначенні в спеціальний корпус утримує місце в чистоті і підготовлений до перевірок». «Працівник Фредерік завжди одягнений належним чином. Він підтримує свій професійний вигляд». «Він добре взаємодіє як із працівниками, так і з ув’язненими. У нього глибокі знання щодо виконуваної роботи, правил і процедур. Він не має ніяких проблем допомоги іншим у виконанні їхніх завдань» (жовтень 2000).

Загалом ці оцінки стають дедалі позитивнішими навіть так, що продуктивність Чіпа Фредеріка «перевершує всі очікування». Проте в одній із прикінцевих оцінок сказано: «Не зауважено незалежних від працівника чинників, які вплинули б на його продуктивність». Важливо це пам’ятати, тому що я стверджуватиму, що «ситуативні, неконтрольовані ним чинники» підточили його службу в Абу-Ґрейб.

У підсумковому висновку в травні 2001 року оцінки Фредеріка були високими: «Офіцер Фредерік дуже добре справляється із завданнями старшого на поверсі. Уміє правильно спілкуватися із в’язнями, і в конфліктних ситуаціях також». «Офіцер Фредерік демонструє високий рівень професійної поведінки і зовнішнього вигляду». «Офіцер Фредерік чудово забезпечує дотримування правил». «Офіцер Фредерік чудово проводить переклички».

Цілком очевидно, що Чіп Фредерік став цінним пенітенціарним офіцером, дуже ефективним, коли мав чіткі процедури і письмові інструкції до виконання. Він добре навчився своєму ремеслу й отримував схвальні відгуки від начальства. Також він дбає про свій зовнішній вигляд, бо це підтримує професійну поведінку. Ці риси займають центральне місце в самоідентичності Чіпа, і вони опиняться під загрозою в жахливих умовах в’язниці Абу-Ґрейб, але ще гірших під час нічної зміни в блоці 1-А.

Чіп вступив до лав збройних сил в 1984 році заради грошей, досвіду, і щоб бути з друзями, також через патріотичний обов’язок. Він служив понад одинадцять років у відділі саперів Національної гвардії та ще понад десять років у військовій поліції армійського резерву. Єдину негативну оцінку в актах він отримав за запізнення ще на початку кар’єри. Після призову спершу служив в Кувейті в травні 2003 року, потім у містечку Аль-Хілла, на південь від Багдада. Тут він перебував з півдесятком близьких приятелів із 372-ї роти військової поліції й відповідав за відрядження патрулів[381].

Місія була неймовірна, місцеві нас любили. Там не було жодних серйозних інцидентів або поранень. Місце було мирним, поки ми його не залишили [і зайняли польські коаліційні сили].

Я поставив за мету пізнати місцеву культуру, вивчив трохи арабську, і обов’язково спілкувався із місцевими. Я висилав повні пакети солодощів своїм дітям [у тому селищі]. Мої діти завжди раділи, коли бачили мене.