Вибрані твори. Том II
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2009
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-0-0
- Переводчик: Александр Николаевич Мокровольский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том II». Краткое содержание книги:
Він відходить тією ж дорогою, якою прийшов. Британій іде в маяк.
Руфій (невдоволено). Ти справді будеш чекати тут оцих дурощів, Цезарю?
Цезар (відходячи від підойми й побачивши, що вона рушає). Чому ні?
Руфій. Єгиптяни покажуть тобі «чому, ні», коли в них буде досить здорового глузду, щоб заскочити нас з берегового кінця моря, доки нашу барикаду буде закінчено. А ми тут сидимо й чекаємо, як ті діти, щоб подивитися на килим, наповнений голубиними яйцями.
Гримотить ланцюг, підтягнутий так, щоб звільнити парапет. Потім він повертає за маяк і зникає з очей.
Цезар. Не бійся, мій сину Руфію. Як тільки перший єгиптянин зробить свій перший крок уздовж дамби — пролунає тривога і ми обидва доскочимо з нашого кінця барикади раніше, ніж египтяни досягнуть її з їхнього кінця, — ми обидва, Руфію: я — дід і ти — його найбільший хлопчик. І дід буде там перший. Тому — мир і дай мені ще фініків.
Аполлодорій (внизу з дамби). Давай, тягни. Та-аа-ак! (Ланцюга знову підтягнуто, й він вертається назад із-за маяка. Аполлодорій гойдається на ланцоюгові в повітрі зі своїм килимовим пакунком на кінці цього ланцюга. Він заводить пісню в ту хвилину, коли розгойдується над парапетом):
Вгорі, вгорі побачите блакить,
Яка не світить і в жіночім оці.
Легше, зупиніте. (Він перестає підніматися). Повертай! (Ланцюг з’являється спереду над майданчиком).
Руфій (гукає вгору). Спускай! (Ланцюг і його вантаж починають опускатися).
Аполлодорій (гукає вгору). Легше... помалу… пам’ятайте про яйця.
Руфій (гукає вгору). Легше... помалу... помалу!
Аполлодорія з пакунком без будь-якої шкоди приставлено на плити посеред майданчика. Руфій і Цезар допомагають Аполлодорієві відчепити ланцюга від пакунка.
Руфій. Піднімай!
Ланцюг з гримотінням піднімається над їхніми головами. Із маяка виходить Британій і допомагає їм розв’язати килима.
Аполлодорій (коли мотузки розв’язані). Відійдіть, друзі мої. Нехай Цезар побачить. (Він розгортає килима).
Руфій. Нічого, крім купи шалей. Де ж голубині яйця?
Аполлодорій. Наблизься, Цезарю, і пошукай їх поміж шалями.
Руфій (вихоплюючи меча). А, зрада! Не підходь, Цезарю. Я бачив, що шаль ворушиться: в ній щось живе.
Британій (вихоплюючи меча). Це гадюка..
Аполлодорій. Насмілиться Цезар засунути руку в мішок з гадюкою?
Руфій (кидається на нього). Зрадницька собако!
Цезар. Тихше. Вложіть свої мечі в піхви. Аполлодорію, твоя гадюка, здається, дихає дуже рівно. (Він засовує під шаль оголену руку). Це гарненька гадючка.
Руфій (витягаючи другу руку). Покажись-но нам цілком. (Вони витягають за руки Клеопатру, яка залишається сидіти. Скандалізований Британій з жестом протесту вкладає меча в піхви).
Клеопатра (тяжко дихаючи). Ох, я задихнулась. О, Цезарю, чоловік стояв на мені в човні, і великий мішок із чимось упав на мене з неба; і потім човен затонув, а потім мене підняли в повітря й кинули вниз.
Цезар (жалуючи її, коли вона, підвівшись, горнеться до його грудей). Ну, нічого, нічого! Тепер ти нарешті тут, цілісінька й неушкоджена.
Руфій. Так, а якщо вона тут, то що нам з нею робити?
Британій. Вона не може лишатися тут, Цезарю, без нагляду якоїсь матрони.
Клеопатра (звертається ревниво до Цезаря, який дуже спантеличений). Хіба ти не радий мене бачити?
Цезар. Так, так, я дуже радий, але Руфій дуже гнівається, а Британій шокований.
Клеопатра (зневажливо). Ти можеш звеліти повідрубувати їм голови, хіба не так?
Цезар. Вони не були б такими корисними без голів, як вони корисні тепер, моя чайко.
Руфій (до Клеопатри). Нам зараз доведеться піти відрубати якусь із твоїх єгипетських голів. Як тобі сподобається лишитися тут і, може, потрапити в полон до твого братика, якщо нас переможуть?
Клеопатра. Але ви не повинні кидати мене саму. Цезарю, ти мене тут не залишиш саму, правда?
Руфій. Як то! Навіть коли загримить звук труби і життя всіх нас залежатиме від того, чи прибуде Цезар до барикади раніше, ніж єгиптяни дістануться до неї? Га?
Клеопатра. Нехай вони накладають своїм життям,— адже вони тільки солдати.
Цезар (серйозно). Клеопатро, коли залунає звук тої труби — кожний із нас повинен буде взяти своє життя в руки й кинути його в обличчя Смерті. А з моїх солдатів, що довірилися мені, немає жодного, чия рука не була б для мене священніша, ніж твоя голова. (Клеопатра приголомшена, її очі сповняються сльозами). Аполлодорію, ти повинен одвезти її назад у палац.
Аполлодорій. Хіба я дельфін, Цезарю, щоб перепливати моря з молодими панянками на спині? Мій човен потонув; усі твої — або коло барикади, або повернулися до міста. Я погукаю човна, може знайду; це все, що я можу зробити. (Він іде назад до дамби).
Клеопатра (затамовуючи сльози). Все одно. Я не повернуся назад. Я нікому не потрібна.
Цезар. Клеопатро!
Клеопатра. Ти хочеш, щоб мене вбили.
Цезар (ще серйозніше). Моя бідна дитино, твоє життя тут важить так мало для будь-кого, крім тебе. (Вона остаточно зламана цими словами й кидається, гірко плачучи, на в’язанку хмизу. Раптом удалині чутно страшний гамір, звуки труб і буцини лунають серед бурі крику. Британій кидається до парапету й дивиться вздовж молу. Цезар і Руфій обертаються один до одного, швидко все розуміючи).
Цезар. Ходімо, Руфію!
Клеопатра (стаючи навколішки й чіпляючись за нього). Ні, ні. Не залишай мене, Цезарю. (Він вириває в неї полу своєї одежі). Ой!
Британій (з парпету). Цезарю, ми відрізані. Єгиптяни висадилися з боку західної гавані — між нами й барикадою.
Руфій (біжить, щоб поглянути). Прокляття! Це правда. Нас піймано, як мишей у пастку.
Цезар (стурбовано). Руфію, Руфію, мої люди коло барикади перебувають між береговою частиною й морською. Я занапастив їх.
Руфій (вертається з парапету й підходить з правого боку до Цезаря). Так, ось що трапилося через твої дурощі тут з цією дівчинкою.
Аполлодорій (швидко йдучи з боку дамби). Глянь через парапет, Цезарю.
Цезар. Ми вже дивилися, мій друже. Ми повинні оборонятися тут.
Аполлодорій. Я скинув приставну драбину в море. Без неї вони не зможуть сюди вилізти.
Руфій. Так. А ми не зможемо звідси вибратися. Про це ти подумав?
Аполлодорій. Не зможемо вибратися! Чому? У вас у східній гавані є кораблі.
Британій (стоячи коло парапету, говорить з надією). Родоські ґалери вже повернули в напрямку до нас. (Цезар хутко приєднується коло парапету до Британія).