Вибрані твори. Том II
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2009
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-0-0
- Переводчик: Александр Николаевич Мокровольский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том II». Краткое содержание книги:
Центуріон (звертаючись до Клеопатри). Клеопатро, мені неприємно тебе ображати, але без окремого наказу Цезаревого ми не можемо тебе пропустити за римські лінії.
Аполлодорій. Добре, центуріоне, але хіба маяк поза римськими лініями, коли Цезар там висадився?
Клеопатра. Так, так. Відповідай на це, якщо можеш.
Центуріон (до Аполлодорія). Щодо тебе, Аполлодорію, то дякуй богам, що тебе не пришпилили пілумом до дверей палацу за твоє втручання.
Аполлодорій (ввічливо). Мій військовий друже, я був народжений не на те, щоб мене вбити такою негарною зброєю. Коли я загину, то це буде (піднімає вгору свого меча) тільки від цього білого царя серед зброї — єдиної зброї, гідної артиста. А тепер, коли ти пересвідчився, що ми не хочемо за лінії, дозволь мені докінчити справу — забити твого вартового і податися геть із царицею.
Центуріон (тимчасом як вартовий робить сердитий жест заперечення). Мовчи! Клеопатро, я повинен підлягати наказам, а не мудруванням цього сицилійця. Ти повинна повернутися в палац і оглянути свої килими там.
Клеопатра (пишаючись). Я не хочу: я цариця. Цезар розмовляв зі мною інакше, ніж ти. Його центуріони запозичили манери в його кухаря.
Центуріон (похмуро). Я виконую свій обов’язок. Цього з мене досить.
Аполлодорій. Ваша величносте! Коли придуркуватий чоловік чинить так, що йому соромно за свої вчинки, — він завжди заявляє, що виконує свій обов’язок.
Центуріон (гнівно). Аполлодорію...
Аполлодорій (перебиваючи його з задирливою грацією). За цю образу я ладен віддячити своїм мечем у слушний час і у відповідному місці. Хто каже: «артист», той каже: «дуеліст». (До Клеопатри). Зірко сходу, вислухай мою пораду. Доки не прийде наказ від самого Цезаря — ти тут у полоні. Дай мені піти до нього з дорученням і подарунком від тебе, і поки сонце схилиться в обійми моря, я принесу наказ Цезарів про твоє звільнення.
Центуріон (насміхаючись). А подарунок ти, без сумніву, продаси цариці.
Аполлодорій. Центуріоне, цариця має від мене безплатно для подарунка Цезареві найрозкішніший із цих килимів, — як належну данину сицилійського смаку єгипетській красі.
Клеопатра (радіючи, каже центуріонові). Тепер ти бачиш, яке ти неввічливе, просте створіння!
Центуріон (коротко). Так, дурень зі своїм крамом швидко розлучається. (Звертаючись до своїх людей). Ще двох сюди, на цей пост; глядіть, щоб ніхто, крім цього чоловіка та його краму, не залишав палацу. Коли він ще раз оголить свого меча в межах ліній — убийте його. На місця! Марш! (Він відходить, залишаючи ще двох вартових на допомогу першому).
Аполлодорій (з увічливою товариськістю). Чи не зайдете ви, друзі мої, до палацу і чи не втопите нашу сварку в чаші вина? (Він виймає гаманця, побрязкуючи монетами в ньому). У цариці є подарунки для всіх вас.
Вартовий (дуже похмуро). Ви чули даний вам наказ? Ідіть у своїй справі.
1-й додатковий Вартовий. Так, ви самі знаєте. Ідіть геть!
2-й додатковий Вартовий (з тугою дивлячись на гаманець — цей вартовий, чоловік з гачкуватим носом, не схожий на свого товариша, в якого плескувате обличчя). Не спокушайте бідного чоловіка.
Аполлодорій (до Клеопатри). Перлино з усіх цариць, центуріон близько, а римський солдат непідкупний, коли його начальник иа нього дивиться. Мені треба відвезти твоє доручення Цезареві.
Клеопатра (що заглибилася в міркування серед килимів). Ці килими дуже важкі?
Аполлодорій. Це байдуже, хоч які вони важкі. Носіїв тут багато.
Клеопатра. Як укладають килими в човни? Їх скидають униз?
Аполлодорій. Тільки не в маленькі човни, ваша величносте, а то вони затонуть.
Клеопатра. В човен цього чоловіка, наприклад, можна? (Показує на човняра).
Аполлодорій. Ні. Він занадто малий.
Клеопатра. Але ти можеш відвезти в ньому килима Цезареві, коли я йому пошлю?
Аполлодорій. Певна річ.
Клеопатра. І ти звелиш обережно знести його по сходах і гарненько пильнувати?
Аполлодорій. Звірся на мене.
Клеопатра. Дуже, дуже пильнувати.
Аполлодорій. Більше, аніж мого власного тіла.
Клеопатра. Ти обіцяєш мені, що не дозволиш носіям упустити або кинути його?
Аполлодорій. Поклади найтонший скляний келих, який тільки є в палаці, всередину згорнутого килима, царице, і коли він розіб’ється, то я відповім за це своєю головою.
Клеопатра. Добре. Ходім, Фтататіто. (Фтататіта підходить до неї. Аполлодорій пропонує провести їх до палацу). Ні, Аполлодорію, ти не повинен іти. Я виберу килим для себе. Ти повинен чекати тут. (Вона вбігає в палац).
Аполлодорій (до носіїв). Ідіть за цією господинею (показує на Фтататіту) і слухайтесь її. (Носії встають і піднімають свої пакунки).
Фтататіта (звертаючись до носіїв, ніби то хробаки якісь). Сюди! І зніміть узуття перед тим, як поставите свої ноги на ці сходи.
Вона входить до палацу; за нею йдуть носії зі своїми пакунками. Аполлодорій тимчасово йде до краю набережної і дивиться черев гавань. Вартові злісно стежать за ним очима.
Аполлодорій (звертаючись до вартового). Мій друже...
Вартовий (грубо). Мовчи там.
1-й додатковий Вартовий. Заткни свою пельку.
2-й додатковий Вартовий (напівшепотом, боязко дивлячись у напрямку північного кінця набережної). Чи не можеш ти заждати трішки?
Аполлодорій. Терпець — це поважний триголовий осел. (Вони люто бурмотять, але він ні крапельки не ніяковіє). Послухайте-но: вас поставлено сюди, щоб доглядали за мою чи щоб доглядали за єгиптянами?
Вартовий. Ми знаємо свої обов’язки.
Аполлодорій. Так чому ж ви їх не виконуєте? Там щось таке коїться (показує на південь в напрямку молу).
Вартовий (похмуро). Мені не потрібно, щоб такі, як ти, вказували, що мені робити.
Аполлодорій. Йолоп. (Він починає гукати). Гей, сюди, центуріоне. Гей-о!
Вартовий. Будь ти проклятий зі своїм втручанням. (Гукає). Гей-о! Тривога! Тривога!
Обидва інші вартові. Тривога! Тривога! Гей-о!
Прибігає центуріон зі своєю вартою.
Центуріон. Що ще? Ця баба знову вас атакувала? (Побачивши Аполлодорія). Ти все ще тут?
Аполлодорій (показуючи, як і раніше). Дивись туди. Єгиптяни посуваються. Вони хочуть взяти назад Фарос. Вони будуть атакувати з суходолу і з моря: на суходолі — з боку великої дамби, на морі — з західної гавані. Ворушіться, мої військові друзі, полювання почалось. (Уздовж усієї набережної чутно звуки труб). Ага! Я вам казав!