Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет

Я знову глянув на нього з недовірою. Ця людина безперечно щось знала.

— Не бійся мене, Макумазан, — сказав Амбопа у відповідь на мій погляд. — Я не копаю ями, щоб ви в неї впали. Я не задумую нічого недоброго. Якщо нам колись судилося перейти ці гори, які лежать позад сонця, я скажу все, що знаю. Але Смерть блукає на їхніх вершинах. Будьте мудрими і верніться назад. Верніться, мої панове, і полюйте на слонів. Я сказав.

І, не кажучи більше ні слова, він підняв на знак прощання свій спис, повернувся і пішов до табору. Коли ми прийшли туди, то побачили, що він чистить рушницю, наче рядовий кафр-слуга.

— Яка дивна людина! — сказав сер Генрі.

— Більш ніж дивна, — підтвердив я. — Його поведінка не викликає в мене довіри. Він щось знає, але говорити не хоче. А втім, не варто з ним сваритися. Нас очікує попереду багато загадкового і таємничого, і наш таємничий зулус якраз для цього підходить.

Наступного дня ми почали готуватися в дорогу. Тягти через пустелю наші рушниці та інше спорядження було, звичайно, немислимо. Ми розрахували носильників і домовилися з одним кафром, що жив поблизу, щоб він потурбувався про наші речі, які ми мали на увазі захопити на зворотному шляху. У мене розривалося серце при думці, що ми повинні залишити наші чудові рушниці у цього злодія. Від Цієї зброї у старого негідника загорілися очі, і він не міг одірвати від неї свого жадібного погляду. Тому мені довелося вжити деяких застережних заходів. Насамперед я зарядив усі рушниці, звів курки і сказав йому, що коли він до них доторкнеться, то вони тут же вистрілять. Кафр негайно провів експеримент із моєю двостволкою. Пролунав постріл, і куля пробила дірку в одному з його биків, яких у цей час гнали в крааль, а сам він від відбою рушниці полетів догори ногами. З переляку старий скочив на ноги і, дуже засмучений утратою бика, мав нахабство зажадати з мене відшкодування його вартості. При цьому він присягався, що ніщо на світі не змусить його доторкнутися до нашої зброї.

— Заховай цих живих дияволів у солому, — бурчав він, — інакше вони усіх нас уб’ють!

Знаючи, що старий дуже забобонний, я пригрозив йому, що, як пропаде хоч одна річ, я заб’ю чаклуванням і його, і всіх його родичів, а якщо ми загинемо в дорозі і він насмілиться вкрасти наші рушниці, я з’явлюся до нього з того світу і мій привид переслідуватиме його вдень і вночі. Потім я сказав цьому негідникові, що заговорю всю його худобу й вона сказиться, що все молоко його корів скисне, а самого його доведу до такого стану, що йому не захочеться жити. Крім того, я обіцяв випустити на нього з рушниць чортів, які сидять там, щоб вони належним чином поговорили з ним. Одне слово, дав йому досить зрозуміти, яка на нього жде кара, якщо він не виправдає нашої довіри. Після цього старий негідник присягся, що берегтиме наші речі, як дух свого покійного батька.